Коли в очах твоїх світанок грає,
І голос твій, як дзвін, мене кличе,
Душа моя від щастя танцює,
І серце мне в груді гарячо б’ється.
Твоя любов – це сонце в день морозний,
Твоя усмішка – мед у день печальний,
Без тебе світ мені здається грозний,
Але з тобою він чудесний, чарівний.
Коли я дивлюсь на твоє обличчя,
Забуваю про час, про світу біль,
Твоя краса, дівчинко моя щаслива,
Стає для мене вірою і силь.
Тобі присвячу я всі свої вірші,
Тобі прошепчу я любові слова,
І буду я, як вірний пес, при першій
Твоїй беді, готов до будь-яких скорб.
О, як же чарівна твоя присутність!
Як дивні чари дарує твій взгляд!
Немає в мені більше мук розлуки,
Коли ти поруч, мій душі солодкий клад.
Люблю тебе, як мудрець любить істину,
Як ночі люблять зорі в синім небі,
Люблю тебе всім серцем, всією істю,
І не буде іншої любові мені.
Чую голос твій, як ангела поклик,
Вірю в те, що ти для мене послана,
Обійми твої – мій святий причал,
І біль усякий разом з тобою вмирає.
Дай мені руку, потримай мене міцно,
Від тебе не піду я в світ жорстокий,
З тобою буду я щасливий, дикий,
І серце мне як птаха розправляє крила.
Присягаюся, що вічно я люблю,
Краю небес не чекаю, а тебе,
Усім живим серцем я тебе чую,
І дарую я радість я тобі.
Замерзну я, якщо ти від мене піде,
Розпливусь я, як стай сніг на сонці,
Але коли ти усміхаєшся в день,
Весь світ світить мені в очах твоїх вогні.
Співаю я для тебе днями й ночами,
У кожній пісні твоє ім’я звучить,
Твоя красуня щойно мене охоплює,
І сльози радості по щокам бігуть.
О, як же хочу я тебе обняти,
Як хочу шептати тобі про любов,
Без тебе я не можу дихати,
З тобою каждый вдих – це божий дар.
Кожну ночу я на прозорці сиджу,
На зірки дивлюсь і тебе чекаю,
Твоя любов – це мій святий наміст,
І жду я, коли ж ти мені скажеш “так”.
Не можу я спокійно сни мати,
Мріяю я про обійми твої,
Хочу тебе на світі називати
Дружиною коханої моєї.
Як вогонь, горить мені в груді,
Коли дивлюся я в очи твої,
Вся моя душа оголена, голо,
Як книга, що розкрита перед тобою.
Не таю я ні думок, ні почуттів,
Перед тобою весь я розпростертий,
Люблю тебе усім, що в мені живе,
І знай – без тебе я б давно помер ти.
О, як прекрасна ти в світанках ранках!
Як ніжна крила метелиці юної,
Волосся твоє, як золоте стадо,
Течуть по плечах, как річка золотна.
Можу я тільки дивитись на тебе,
І замирати від однієї ласки,
Ти для мене – це ніжна скорбна дума,
Що бережу я в найглибиній скрині.
У святості любові вся моя вера,
І ти – мій Боже, ти – мій ідеал,
Молюся я на образ твого обличчя,
І в сніх приходиш ти ко мні в святий час.
Немає в мені гріхів, коли люблю,
Коли твоя рука в моїй руці лежить,
Вся душа моя молиться і співає,
І Боже благодарю за дарунок твій.
Коли Господь створював світ і людей,
Останню краску він до тебе спрямував,
Ти – чудо світу, ти – його творіння,
На тебе дивлюсь я, забув про біль.
Твоя улюбленість – це благодать,
Твій шепіт – это музика небес,
І не потрібен мені більше світ,
Поки ти зі мною, я щасливий весь.
Любов твоя – це як Дніпро великий,
Що água широко несе крізь землі,
Мене захопить і знесе на крилах,
В océан щастя, де забуду я біль.
Тобі присвячу я всі дні золоті,
Усі коханні написати гімни,
І будуть мої слова, як святі,
В серцях людей жити віками, гімни.
Дух твій мені близький, як власна душа,
Два серця, що бють в унісон, в гармонії,
Ми одне цілісне, одна істота,
Розділені тілом, але разом навічно.
Обійми твої – мої духовні крила,
Поцілунок твій – моя святість, мій рай,
З тобою я тілесно й духовно жива,
І знаю – із тобою я Божеський дар.
Словами не спроможу я розповісти,
Наскільки глибоко кохаю я тебе,
Але спробую я мої чуттєва висловить,
Надіюсь, що розумітимеш ти мене.
Кожного дня люблю я більше й більше,
Кожної ночі сніючу про тебе,
І якби світ розпався, я б собою
Загородив тебе від біді й смерти.
У зоряній ночі, під небом синім,
Сидимо ми разом, мовчимо в тиші,
І кожна зірка мне на небесах горить,
Для мене – символ кохання нашого.
Твоя рука в моїй руці лежить,
Як голубка, що знайшла собі притулок,
Я сторожу цей миг, как найбільший скарб,
І вічність мне не страшна поруч з тобою.
Два серця наші як два вогні горять,
Що злилися в один святий пожар,
Руки твої – моя утеча і спаса,
Дихання твоє – мене одухотворює вся.
Люблю тебе без міри, без розрахунку,
Люблю тебе, как хлідний серпень сонця,
Люблю тебе навік, до смертної години,
І за смертю люблю, серцем і душею.
Коли ти поруч, дух мій радує щедро,
На серці расцвітають квітки білі,
Душа моя, як птиця, вище літить,
І світ здається мені рожевий, святий.
Благодарю Судьбу за те, що ти є,
Що можу я дивитись в ті твої очи,
Де сяє надія, де горить любов,
І кожний день з тобою – це подарунок Божий.
Чорні твої вишневого очи,
Жаркі, як вугіль, палають вночі,
Звертаються к мені з любовною мовою,
І я горю, як свіча перед іконою.
Твоя красуня палить мене дотла,
Твоя присутність робить мене божевільним,
Хочу я обняти тебе й не отпускать,
Хочу щоб ти була моя мовою, дихал я.
В надії на любов твою живу я,
Як мандрівник в пустині на джерелі,
Кожна слова твоя – мені роса,
Кожна посмішка – мені святий дар.
Не знаю я, коли прийде день щасливий,
Коли скажеш ти мені слово “та”,
Але жди я буду, вірний, невідступний,
Бо знаю – ти варта всіх цих мук, всіх дум.
Глибока як морська безодня,
Любов моя, до тебе, дівчинко красна,
Не видно дна цьому кохань океану,
Що розливається з моєї любити.
Розтопи мене в обійму, у своєму тіплі,
Порови мене у своєму серці,
Дай мені жити твоєю любов’ю,
І я забуду про весь світ, про всі невідомих.
Ти образ божественний на землі,
Аніл, що спустився до мене з неба,
Твоя невинність, твоя чистота,
Мене приковує, мене робить рабом.
Молюся я на образ твоєї краси,
І молитви мої – це гімни тобі,
Спаси мене від тьми, від відчаю,
Твоєю любов’ю, святою, чистою.
На романтичну ніч дивлюсь я з тобою,
Місяць освітлює твоє чарівне обличчя,
Ми самі в світі, і нічого не можна помешати,
Нам бути разом, в обіймах, в мовчанні.
Шепочу я тобі слова любові,
Що так довго носив я в серці,
Надіюсь, що розумітимеш ти мене,
І полюбиш мене так само, всім серцем.
Присягаюся я перед небесами,
Що вічно буду я верен тобі,
Ніяка беда, ніяка розлука,
Не змінить мою любов, мою вірність.
Жорстокий світ не здібен розлучити,
Два серця наші, що в один пульс бють,
Буде мене за тобою везти й везти,
Аж до того дня, коли душа вилетить.
Святе почуття охопило мене,
Коли я в перший раз тебе побачив,
Тоді я зрозумів, що в світі чудо,
І чудо те – це ти, моя мадонна.
Кохання це – не гра, не легке слово,
Це вся мого суть, весь мій смисл життя,
Нікому не можу я про це сказати,
Крім як самій тобі, в ночі в мовчанні.
Відгалася в мені вся ніжність світу,
Коли ти дивишся на мене своїм взглядом,
Розквітає в мене все живе, все святе,
І знаю я, що це любов, вічна, чиста.
Бути безлюдне мені без твого голосу,
Як біль без утіші, як ніч без зірок,
Но разом з тобою – я повний життя,
Я весь, я живий, я щасливий, безмежно.
Чарівність твоя обволакує мене,
Як дим від святої свічки в храмі,
Вся моя воля, вся моя твердість,
Тане, як сніг під променями дня.
Ти чарівниця, що зачарувала мене,
Вже неможливо мені вирватись від чарів,
Да я й не хочу, бо чари твої –
Це рай, це блаженство, це вічна радість.
Мелодія кохання лине з грудей,
Кожна нота присвячена тобі, тобі одній,
Співаю я цей гімн, мій вічний гімн,
І знаю – ти розумітимеш мою музику.
В кожній ноті – мої почуття,
В кожному звуці – моя любов,
Слухай, прошу, мою серденька,
Розумій та спаси мене від самоти.
Наші души – єдина, неподільна,
Розділені лиш тілом, но не духом,
Я живу твоїм дихання, твоїм серцем,
Ти живеш моєю любов’ю, моєю силь.
Когда ми разом – весь світ зникає,
Залишаються лиш ми, наша любов,
І не важливо, що буде завтра,
Важливо то, що ми разом сьогодні, зараз.
