Твої очі — два озера,
де тонуть мої мрії,
де все життя моє стає
безмежною любов’ю.
У них світ новий рождається,
де тільки ми вдвоєм,
де сонце жовте світиться
над нашим білим снігом.
В твоїх руках —вся теплота,
що мені дарована світом,
в твоїх обіймах чаклунство,
що робить мене щасною.
Дотик твій — як божа благодать,
як дощ на спраглій землі,
як перший промінь світанку,
що дарує нам новий день.
Любов наша — як вогонь,
що горить крізь всі буні,
як стан божественного втору,
як сенс всього в світі.
Ти — моя вічна мелодія,
яку поюч час і біль,
ти — моя радість і мука,
моя смерть і мій рай.
Серце моє — птаха вранці,
що чекає твого прильоту,
що дрижить від твого голосу,
від твого теплого погляду.
Ти — мій притулок і мій край,
моя остання надія,
моя єдина молитва,
що гарячо палає в груді.
На крилах сну до тебе літаю,
до твоїх губ, до твоєї груді,
в світі, де ми спішимо судити
лиш любов та щастя у всій краї.
Тебе кохаю без причин,
без розуму, без сумніву,
всім серцем, всією душею,
тобою дишу я один.
Твій голос — як мелодія весни,
що розбуджує спряглі квіти,
як музика небесних висот,
як гімн любові в височинах.
Коли ти говориш мене імя,
світ зупиняється для мене,
час втрачає свою силу,
і я стаю вічною для тебе.
В ночі, коли весь світ спить,
я думаю про тебе,
про твою посмішку святу,
про твою любов безмежну.
Ти — мій дневний світ і ніч,
моя радість і біль,
ти — мій сенс і моя мета,
моя вічна суть.
Без тебе — як без сонця,
як без дихання й крові,
як дерево без коренів,
що впадає в пустку.
З тобою — як в раю бути,
як летіти крізь хмари,
як быти божеством в матерії,
як знайти смисл у житті.
Любимий мій, прости мені,
за те, що часто мовчу,
за те, що не можу словами
передати весь мій біль.
Але в молчанні моєму
живе вся моя любов,
вся моя душа горить,
вся мояжизнь — це ти.
Поруч тебе — ось моя місія,
ось моя земна доля,
ось мій рай на землі,
ось моя вічна радість.
Обійми мене міцніше,
скажи, що я твоя,
будь для мене світовою,
мною будь до кінця.
На світанку, коли ти спиш,
дивлюся на твою вроду,
на твоє мирне, святое обличчя,
на твою руку біля мене.
І розумію, що все було,
вся біль, вся мука, весь тюрм,
вело мене сюди, до тебе,
до твоєї безмежної любові.
Танцюємо танець кохання,
де ти — музика, я — рух,
де звуки нашої любові
лунають до небес.
Крутимось в божественному циклі,
де нема й напочатку ні кінця,
де все єднується в одному,
в незнищенній стихії любові.
Ти — моя доля, мій закон,
моя релігія і моя віра,
ти — моя вічна любов,
моя смерть і мій рай.
Я готов усім пожертвувати,
щоб бути з тобою в день один,
щоб почути твій голос святий,
щоб дотримати твої долоні нев.
Вибач мені за всі слова,
що я не змогла промовить,
за те, що в полюбити тебе
так боюся сказати голосно.
Але серце мое кричить,
біжить, горить, палає,
вся його сила — в тобі,
вся його суть — твоя любов.
Вічність — то мить з тобою,
то одна секунда твоєї посмішки,
то один твій погляд в мої очі,
то одна твоя слова про любов.
Простість зробити вічністю,
момент розтягти в навіки,
в одній миті втримати все,
що робить мене щасним — це ти.
Мій касир, мій король, мій боже,
ти — весь мій світ, вся моя надія,
ти — той, за кого я готова,
позалишати все на світі.
Люблю тебе, як люблять цілком,
як люблять тілом і душею,
як люблять першого і останнього,
як люблять небо і землю.
Крізь біль і муку в тебе йду,
крізь ніч і холод, крізь беду,
крізь все, що світ дає мені,
до твоєї любові, до тебе.
Ти — мій маяк у морі бідт,
ти — мій спаситель і мій край,
ти — все, чого я бажаю,
ти — мій Бог, мої молитви.
Душа твоя — як океан,
безмежна, глибока, сива,
в ній тонуть мої мрії, болі,
моя любов, моя беда.
Я хочу в цей океан заглибитись,
щоб жити в глибині твоєї душі,
щоб з тобою стати одним целим,
щоб у тобі знайти вічний спокій.
Правда любові — проста й чистая,
як вода в джерелі гірськом,
як світло в кінці тунелю,
як сенс в безсенсном житті.
Я кохаю тебе, і це правда,
що горить в груді мене,
що робить мене людиною,
що дарує мені вічність тут.
Мій дім — в твоїх обіймах,
моя крівня — твоя груди,
мій світ — твої очі,
моє небо — твій погляд.
У тебе я знайшла притулок,
у тебе — мир і теплоту,
у тебе — весь мій сенс життя,
у тебе — свою вічну дім.
Признаю: я твій раб,
раб твоєї краси і любові,
раб твоїх рук, що мене гладять,
раб твого серця, що біля мене.
І радий бути рабом твоїм,
радий присвятити тобі всю чашу,
радий запалити для тебе світ,
радий змерти для твоєї любові.
На межі між житям і смертю,
між світлом та темрявою,
я вибираю тебе, мій касир,
я вибираю твою любов.
Бо ти — мій сенс, мій рай на землі,
мій Бог, моя молитва,
мій першої і мій останній,
моя вічна, безмежна любов.
В самоті, коли весь світ молчить,
я вислухаю твій голос в душі,
я відчуваю твій дотик в серці,
я живу твоєю любовю.
Ти зі мною навіть в темноті,
ти веди мене крізь ніч,
ти дарай мені світ й надію,
ти — моя єдина, вічна любов.
Жінка закохана — це факел,
що горить в безсенсной ночі,
що світить для свого касира,
що живет його любовю.
Я — твоя жінка, твоя рабиня,
твоя королева, твоя боги,
твоя земля, твоє небо,
твоя вічна, святая любов.
Поетична мова — не досить,
щоб сказати про мою любов,
не досить слів, що є на світі,
щоб виразити мій біль, мій радість.
Крізь мету рифм і музики розмету,
твоєю любовю я живу,
твоєю посмішкою дишу,
твоєю, любимий, вся — я твоя.
Якщо судьба розлучить нас,
я не забуду твоїх очей,
твого голосу, твоєї груді,
твоєї любові, що в мені живе.
И навіть за межами життя,
душа моя пошукає твою,
і в наступному житті знайде,
і кохатиме вічно, як сьогодні.
Надія моя — це ти, мій касир,
що кожного ранку дарай мені сонце,
що кожної ночі дарай мені зірки,
що кожну мить дарай мені сенс.
Дякую тобі за те, що ти є,
за те, що дозволяєш мені любити,
за те, що робиш мене живою,
за те, що на світі дарай смисл мені.
