Сонячний денечок
Сонце світить в небі синім,
Дарує нам своє світло.
На травиці, чистим ринком,
Бігти малим дітям мило.
Жовті квіти в полі вишли,
Метелики танцюють.
На гілках співають птиці,
Усім дітям серце тане.
Льодяник улітку
У руці лежить льодяник,
Голубий, як морська хвиля.
Язичок мене лоскочить,
Смак малини, смак дозвілля.
Щеки мерзнуть від прохолоди,
Але сонце гріє боки.
Літо дарує нам радість,
Та й цукерки, та й жарти.
У зеленому лісочку
В зеленому, темному лісочку,
Де танцюють суниці в траві.
Малюки бігають по доріжці,
Кажуть: “Мам, подивись, дивись ти!”
Там дзвінкі лісові звучання,
Там птахи поють про весну.
Смородина чорна, янтарна,
Щодо в рот малюкам плива.
Купатися в річці
Вода теплюща, як мамине обійми,
Холодна, прозора, прозора, як кришталь.
Малята хлюпаються, сміються, кричать:
“Мам, дивись, як я плаваю! Я теж можу!”
Річка шепоче щось таємне і дивне,
Рибки скупаються, цвіркуни грають.
І кожен малюк розуміє в той час:
Що літо — це радість, що літо — це змаганик!
Грайлива хмаринка
На небі білі хмаринки плають,
Як вівці у просторі синім.
Я вказую пальцем вгору й кажу:
“Подивись, малюче, на них гляньте!”
Одна хмаринка схожа на зайченя,
Інша — на чудо-юдо великого.
Малюк сміється, тягне в небо ручки,
І радість літня опускається на нас.
Пісочниця чарівна
В пісочниці копаємо ямочку,
Будуємо замок піску золотистий.
Лопатка, відерце, формочки — готові,
Малята грають, і світ стає прекрасний.
Сонце гріє спинку, золотить волосся,
Жук гудить неподалік, мурашка мандрує.
В пісочниці — цілий світ, цілі пригоди!
Літо дарує дітям вічні чудеса.
Мильні бульбашки
Мильний розчин у баночці живе,
Паличка танцює в рідині прозорій.
Дую я — і бульбашки летять у небо,
Веселі, кольорові, як спектр райдуги!
Вони літають, танцюють, грають,
Сонце блищить крізь них, як у казці.
Малюк стежить за ними, очками сяє,
І це чудо літнього дня!
Барвисте літо
Червоні помідори на грядці растуть,
Жовтий соняшник дивиться в небо.
Зелена трава буйствує по землі,
І блакитне небо обнімає нас всіх.
Літо розфарбоване в усі кольори,
Як дитячий рисунок на папері білій.
Кожен колір скриває таємницю свою,
І дитини розбірають їх одну за одною.
Птахи поють нам пісню
Чого ранку, едва світає сонце,
Птахи починають свою спів дзвінкий.
Вправо, вліво летять у повітрі,
Крилами машуть, радість кричать вголос.
Дитина прокидається від пісні ясної,
І сміється, й тягне ручки до вікна.
Птахи літом запрошують нас гуляти,
У світ чудес, у світ природи чудесної.
На гайку з мамою
На гайку йдемо ранком, з мамою за ручку,
Стежка лугом вьється, біла, як павучок.
Квіти квітнуть навколо, пахучі, як медок,
І малюк бігає туди-сюди з носиком.
У гайку свіжо, вітрець ніжний віває,
На дереві гніздо з пташенятами малими.
Мама шепоче: “Тихше, дитинко, тихше,
Дивися, яка красива природа нас чекає!”
Льодяна вода в душі
Після гри на сонцеющку,
Мама веде малюка до душу.
Вода холодна, як льодяник, як хмара,
На шкіру спадає, холодить, смішить.
Дитина верещить від радості чистої,
Водиця потічками бігає по тілу.
Мийка з піною біла, як хмаринка легка,
І потім — обіймання мами, теплі й турботливі.
Комахи всесвітньої
Мурашка ползе по стежці, дуже спішить,
Цвіркун сидить на гілці, грає на скрипці.
Жук летить, гудить, як малий літачок,
А ми спостерігаємо цей малий театр живий.
Комахи — це мешканці літнього світу,
Вони кажуть нам казки без слів.
Малюк дивиться в лупу, побачивши деталі,
Розуміє, як вели багатий світ комах.
Льодяник, холодний мій!
О, льодяник чарівний,
З смаком ванілі, полуниці, малини!
В жару, коли сонце печеш спину,
Ти приходиш мені в допомогу скорою.
На язичок мій ти тануш, як сніг,
Дарувати мені холод, прохолоду радість.
Дитячі очі блищать від захоплення,
І літо стає ще солодше, ще теплішим у серці.
Ранок літній, чудесний
Ранок прийшов тихенько, як мрія золота,
Сонце встало над лісом, розпростерлось.
Роса блищить на травиці, як намист дорогий,
І дитина прокидається до світу дивовижного.
На вулиці — тільки радість, тільки гра,
Тільки сміх, тільки ігри без кінця!
Літній ранок дарує нам безмежність свободи,
Як сказав якийсь мудрий вірний друже.
Веселі короваї
Жайворонки летять угору,
Поють пісні про літо чудесне.
В травиці розсипані квіти,
Як райдуга впала на землю.
Малюк лежить у травиці м’якій,
Слідкує за птахами вгорі.
І розуміє, що літо — це дар,
Що красота живе всюди навколо!
Цвіркуни, музиканти ночі
Ввечері, коли впадає сутінок,
Цвіркуни починають грати.
Вони грають на скрипці невидимій,
Поют пісні про ніч теплу.
Дитина слухає, закриває очі,
І у снах бачить казки прекрасні.
Цвіркуни — це концертмейстри природи,
Що грають для всіх, хто хоче слухати.
Клумба з квітами барвистими
На клумбі росте чудо дивовижне —
Квіти барвисті, розкішні, густі.
Трояндочки червоні, маки яскраві,
Тюльпани жовті, як золото чисте.
Метелики танцюють на пелюстках,
Джмелі гудять, збирають нектар.
Дитина пахне цвітами, радіє серцем,
І розуміє силу красоти природної.
На качелях літають
Уповільнюємося на качелях вгору,
Я літаю, як птах у небеса синя!
Мама штовхає, я сміюся, кричу:
“Вище, мамо, вище! Я летю до хмар!”
А потім падаю вниз, і серце скачет,
Але я не боюся, я відчуваю волю.
На качелях — цілий світ, цілі можливості!
Літо дарує крилатість нам всім!
Рибалка малого роста
У озері сидимо з вудкою разом,
Чекаємо, коли рибка захворіє.
Вода спокійна, як дзеркало прозоре,
І лиш цвіркун голос піднімає, гудить.
Раптом — поплавок качається! Рибка!
Дитина тягне вудку, очі сяють радістю!
Рибка маленька, сріблиста, як мрія,
І це перемога літнього дня!
Морозиво, мовби цар!
О, морозиво чудесне, майстрове!
З полуниці, з ванілі, з лимончика!
У коржику вафельному, чи в стаканчику,
Ти маєш смак райської ласки!
Дитина облизує личко від задоволення,
І ніс, і підборіддя забруднені солодко.
Морозиво тане, мовби сніг у ротику,
І літо смакує цілком справжньо!
Моя улюблена гавайка
Гавайка мама мені дала,
Гарна, рожева, з поліщю.
Я надіваю і відразу стаю прекрасною дівчинкою!
На ногах гавайка танцює разом зі мною!
Я скачу, гавайка гриміт, грає музику,
А я сміюся, радіючи дитячій радості.
Гавайка — це не просто взуття,
Це талісман літнього настрою!
Хай идёт літній дощик
Виділь, виділь! Йде дощик! Йде дощик!
Краплі стрибають на землю, танцюють!
Ми стоїмо під дощиком і не ховаємося,
Дозволяємо собі намокнути зовсім!
Дощик прохолоджує, омиває, дарує ясність,
Земля пахне в той час дуже гарно,
І дитина розуміє: дощик — це благословіння,
Що дарує природа всім напровесні.
Квітні мрії на полі
На полі скошені висяги золотисті,
Квітни вітри виливаються, грають.
Я лежу в травиці і дивлюсь у небо,
Мрії приходять до мене, мовби птахи.
Мрія про приключення, про мандри далекі,
Мрія про нові друзів, про казки чудесні.
Літо дарує простір мріям жити,
І дитине серце робиться легким!
Вечір уповільнюється
Ввечері сонце спускається вниз, низко,
Небо розфарбовується в розпалі, у золоті.
День повільно переходить у ніч теплу,
І все стає тихіше, спокійніше, таємніше.
Дитина сидить на руках мами,
Спостерігає чудо західного сонця.
І розуміє щось важливе про світ,
Про красоту, про вічність, про мир.
Гра в хованки
Я сховався за деревом, тихо сидючи,
Перші шукає мене, але не знаходить!
Мой сміх видається, і я викрився,
Але це грає, це забава, це радість чиста!
Гра в хованки — це світ без кордонів,
Це світ уяви, фантазії, невинності.
Кожна гра принесе нове чудо,
Нову перемогу, нового друга!
Пісня про сонце
Ти світлое, ти тепле, ти золоте сонце!
Ти прокидаєш світ від сну ночі.
Ти гріяш мою спину, золотиш мої вуса,
Дарувши мені енергію, радість, життя!
Без тебе, сонце, не було б літа,
Не було б тепла, світла, красоти.
Я дякую тобі, сонце чудесне,
За щастя, що ти дарув мені!
Камінь скиглити
По річці я шукаю камені гарні,
Гладенькі, округлі, як скарби морські.
Я складаю їх в кишеню, як сокровище дорогоцінне,
І кажу собі: “Це мої скарби літні!”
Камінь холодний дотик до долоні,
Камінь молчить, але розповідає казки давні.
І дитина розуміє, що природа —
Це найбільший скарб у світі!
Ігри по всьому дворі
У дворі грає дитячий гвалт, крик, сміх,
Тут грають в салки, в “займай місце”, в “царійка”.
Кожна гра несе радість, кожна гра — навмисне приключення,
І дитина розуміє: літо — це спілка, дружба, гра!
На дворі немає нудьги, немає крику батьків про несправедливість,
Є лиш радість і свобода, неосмислені забави.
І кожна дитина залишає свій слід у дворі,
Як птах залишає слід у піску, як вітер — у хмарах.
