Мамо, ти — світ мій найсвятіший,
Живий вогонь в грудях болить,
Твоя любов — не мертвий листя,
А гарячо пульсує кров.
На твоїх руках тримав я світ,
Мамо, як хрущ на кленовому листі,
Ти мене в дорогу вихована,
І я біжу, як у дикості гарні.
Твої очі — два озера,
Де неба синь відбилась,
Мамо, їх я буду пам’ятати,
Поки серце в грудях б’ється.
Мама, ти дихаєш в кожній моїй осені,
Гарячеш мене, як земля гарячить траву,
Я граю в твою гру, в твою святу молитву,
І знаю — ти завжди зі мною, в кожній снах.
Руки твої пахнуть хлібом,
Мамо, теплом домашнім,
Цим запахом я наповнений,
І не знайду дороги назад.
В твоїх словах — вся історія України,
Мамо, усіх матерів змучена благання,
Ти родила мене болем і страхом,
І я розумію це тепер, вже дорослий.
Мамо, коли я плачу в темноті,
Твій голос знаходить мене, як факел,
Твоя молитва — мій маяк,
Твоя любов — мій розпач.
Я народився з твоєї вітри,
Мамо, з твоєї граци та болю,
Тепер я сам, але в крові моїй
Твоя святість, твоя воля.
На колінах твоїх я дізнавсь доброти,
Мамо, першої ласки, першої ніжності,
Це ти навчила мене любити світ,
Навчила бути людиною, бути матір’ю.
Твоя посивілість — це вівтар,
Мамо, на якому я молюся щодня,
Щоб час не забрав у мене твої обійми,
Щоб смерть не розлучила нас в загробі.
Залізниці гудять твоїм іменем,
Мамо, у кожній хвилі я чую тебе,
Твоя любов — як вода в осінній річці,
Вона плине крізь мою душу без кінця.
Я пишу для тебе ці вірші,
Мамо, щоб світ дізнався,
Яка ти дорога для мене,
Яка святість в твоїх словах.
Твоя мудрість — як зоря на небі,
Мамо, вона гідає мій шлях,
Я слідую за твоїм святим сяйвом,
І знаю — ніколи не заблудну я.
Мамо, твоя боротьба — це моя боротьба,
Твій спалах — це мій спалах,
Я вдячна тобі за кожну сльозу,
За кожну ночей без сну в моїх бідах.
У твоїх обіймах я знаходжу мир,
Мамо, той мир, що не дає світ,
Твоя любов — це медикамент для душі,
Це спасіння від всіх невдач.
Твої пісні — це душа України,
Мамо, в них звучить біль і слава,
Я слухаю твої напіви,
І розумію, що значить честь.
Мамо, ти — це перший світ,
Що я побачив, коли народився,
Твоя посмішка — сонце мого дитинства,
Твоя ласка — невичерпна криниця.
На кожному листопаді я думаю про тебе,
Мамо, про твої смутки та радощі,
Про те, як ти жила для нас,
Про те, як ти знесла усі наші бідування.
Твої руки — це святі реліквії,
Мамо, я цілую кожен палець,
Як того дня, коли я був немовлям,
Коли ти гарячила мене вогнем своєї ласки.
Я складу всю свою любов в одну строфу,
Мамо, щоб світ почув,
Як сильно я люблю тебе,
Як безмежна моя благодарність.
Твоя молодість покинула тебе,
Мамо, але красота твоєї душі не минула,
Я бачу в твоїх оччах всю вісність,
Всю любов, яку можна тримати в серці.
Мамо, я повторю твої слова,
Як молитву в монастирі звучатиме біль твій,
І кожна дитина земної матері
Зрозуміє, що значить святість і тривога.
Твоя вірність — це моя вірність,
Мамо, твоя честь — це моя честь,
Я буду жити, щоб виправдати
Твою надію, твою любов.
На кожній дорозі я шукаю тебе,
Мамо, твій образ дивиться на мене з гілок,
Із кожної краплі роси, з кожної зірки,
Твоя любов обволікає всесвіт.
Я буду пам’ятати кожне слово,
Мамо, кожне твоє дихання,
Кожне твоє прощення, коли я гав’яв,
Мамо, ти — моя вічність.
Твоя безсмертність починається з материнства,
Мамо, з того дня, коли ти носила мене в утробі,
Ти подарувала мені не просто життя,
Ти дала мені душу, крила й мету.
Мамо, твоя болість — це моя болість,
Я поділяю всі твої страждання,
І хоч я не в силах щось змінити,
Я стану твоїм щитом в мороці.
В твоїх молитвах гримить голос святих,
Мамо, голос всіх матерів земних,
Я слухаю цей голос у ночі,
І розумію, що це — голос Бога.
Мамо, я жду того дня, коли я зможу,
Подякувати тобі за всю твою доброту,
Але вже сьогодні я кажу:
Спасибі, мамо, за все, що ти для мене зробила.
