Вони стояли на снігу,
Як факели живі,
І кров їх падала в розпалу
На вулиці України.
Небесна сотня чекала,
Коли прийде світ,
І щоб він знав — за волю
Вони віддали вік.
У лютому крига й холод,
На площі гуркіт гармат,
Небесна сотня молода
Не будить більше вже квітень.
Вони — як зірки впали
На асфальт Киівський стрій,
І кров їхня розписала
На гроші шлях до слів.
Вони були простими людьми,
Мали матерів, дітей,
Та вийшли мужньо в день морозний,
Щоб дати волю нам скорей.
Небесна сотня — честь України,
Її святі імена,
Що жертвували без сумніння
За рідну нам землю-жінку.
На Майдані гарячі грудні,
На снігу сліди крові,
Небесна сотня встала мужньо
Проти ночі й беди.
Вони молились, вони співали,
Гарячим вірам вниз,
І зірки їх прийняли в reino,
Як павутиння днів.
Вони були студентами вчора,
Сьогодні — герої розстрілу,
Небесна сотня, наша доля,
Що дала нам крок до світлу.
На Грушевського будуть пісні,
На площі вогні палати,
І кров їх орне нашу землю
Для волі й святої ночі.
Сто імен, сто молитов, світ,
Сто серць, що били за Україну,
Небесна сотня — вічний вид,
Що вчить нас честі й родовідну.
Вони стояли на холодині,
Як попелиця в грозі,
І дали нам крилами синів
Летіти в новій добі.
На Майдані снігу в’єтся гарячий,
Небесна сотня стоїть,
Вони гідні неба й сонця,
Вони — наша честь, наш щит.
В кожній крапельці їхньої крові
Живе надія й вір,
Що волю здобуде Україна,
І прилетить до нас май.
Вони падали, як сніг у грозі,
На снігу кров розцвітала,
Небесна сотня — наша роза,
Що в смерті дивно розквітала.
За кожним жертвою святою
Закордонна вибухає да,
І з неба чує вся земля,
Як ангелів гімн, як святу.
На асфальті написана доля,
На Грушевського герої спали,
Небесна сотня — третя воля,
Щоб гневом світ ми закричали.
Вони були простим народом,
Цукерниці й студенти, вчо,
Та стали молітвою кровавої,
Яка прокинула весь світ.
Вони стояли під кулями,
Як тополі в грозі,
Небесна сотня наша мати,
Що дала нам крилу в ночі.
На площі вогні й квіти палять,
На вулиці імена гудять,
І кров їх сяє в супермісті,
Як зірки в темній ночі.
Сто молодих, сто світлих осіб,
Сто серць, що замерзли в морозі,
Небесна сотня — вічний посів,
Що виросте в квітні й березі.
Вони дивились на небо синь,
І ангели їх приймали,
Та їхня кров залишила слід,
На шляху до волі й розвалі.
О, сотня небесна, святая,
Вставайте на нашу землю,
Небесна сотня палає,
Як факели в темну ночу.
За вас ми будемо битися,
За вас запалимо вогні,
Вы будете в сердце жити,
Доки Україна стоїть.
На Майдані в лютневу ночь,
Небесна сотня стала мужня,
Вони знали про смерті іч,
Та все ж повстали чесно, дужна.
За матерів, за дітей, за край,
За голос України й честь,
Вони упали в грозі разом,
І ангели їх взяли в весь.
Вони були як світлячки,
В морозі палали живцем,
Небесна сотня на сніжацькі
Упала, як святий квітень.
На площі вогні і панахіда,
На небі зірки вже живуть,
І голос крові вічно вида,
Що волю нам і честь несуть.
Сто імен, вписаних в вічність,
На Майдані, у грозі й снігу,
Небесна сотня — вічна дзвін ість,
Що гудить в серцях поміж нас.
Вони вмирали за надіју,
За те, щоб ми жили вільні,
І кров їх стала нам реквієм,
І молитвою нам святі.
На вулиці Грушевського снігу,
Небесна сотня встала мужна,
Вони дали нам долю й дорогу,
Щоб світ знав про нас удобна.
За кожним падаючим грозним,
На Майдані гаряча ніч,
Написана кров у історії,
Як вічна наша честь.
Вони були молоді, як весна,
Та осень знайшла їх у грозі,
Небесна сотня — царство небесне,
Де ангели ховають тебе.
На площі квіти палять, сліз,
На нарочі звучать імена,
Й жива Україна в боротьбі,
За них, за їхню доблесть і вону.
На сніжних вулицях Києва,
Небесна сотня палала вогнем,
Вони були як зірки світлиць,
Що впали на землю з божественнім днем.
За волю, за честь, за надію,
За матір, за батьків край,
Вони віддали свої серця,
І ангели їх взяли в край.
Вони стояли на холодині,
Як факели в морозі палали,
Небесна сотня на алтині
Свого життя для нас спалали.
На Майдані вогні й сльози,
На нарочі звучать вирші,
І кров їх каже нам морози,
Що воля живе в наших дишіх.
Сто молодих, сто вільних дух,
Що впали в грозі й снігу,
Небесна сотня — вічний звук,
Що вчить нас честі й дорозі.
Вони не бачили весни,
Вони не пили влади,
Та їхня кров залила сни,
На шляху до волі й розваді.
На площі гарячо й холодно,
На Майдані ночі й гроза,
Небесна сотня честь й молодність,
Що впала, як свята роса.
Вони молились, як святі,
Вони співали, як птахи,
Й коли упали в смерті гірко,
Ангели вели їх в далі.
Вони були простими людьми,
Мали матерів і мрій,
Та вийшли мужньо в день морозний,
Щоб дати волю нам і им.
Небесна сотня — наша доля,
Що написана в крові,
На Майдані, де гарячо вола,
Й кричить вся честь України.
На Грушевського вулиці,
Небесна сотня стала мужна,
Вони були як світлячки в ночи,
Й упали, як святий квітень.
За вас ми будемо молитися,
За вас палати вогні,
Й Україна в нашій груді поміщається,
На вічність і в грішні дні.
Вони стояли під кулями,
Як тополі в грозі palали,
Небесна сотня – наша доля,
Що написана в крові й снігу.
На площі звучать імена,
На нарочі палять квіти,
І голос крові вічно гада,
Що волю нам і честь несли.
На Майдані в лютневу ночь,
Небесна сотня встала мужна,
Вони знали про смерті більш,
Та все ж повстали чесно й дужна.
За матерів, за дітей, за край,
За голос України й честь,
Вони упали в грозі разом,
І небеса їм дали честь.
Сто імен, вписаних у вічність,
На Майдані у грозі й снігу,
Небесна сотня – вічна дзвічність,
Що гудить в сердцях й виді.
Вони вмирали за надіею,
За те щоб ми жили вільні,
І кров їх стала нам реквієм,
І молитвою нам святі.
На вулиці Грушевського снігу,
Небесна сотня встала мужна,
Вони дали нам долю й дорогу,
Щоб світ знав про нас добро й ночу.
За кожним падаючим грозним,
На Майдані гаряча ніч,
Написана кров у історії,
Як вічна наша честь і помич.
Вони були молоді, як весна,
Та зима знайшла їх у грозі,
Небесна сотня – царство небесне,
Де ангели берегли їх, сповідь.
На площі квіти палять, сліз,
На нарочі звучать імена,
Й жива Україна в боротьбі,
За них, за їхню слав та вину.
