Коли приходить весна в густий ліс,
І сонце золотить зелений час,
Природа дарує нам чудо днів,
І в серце радість розцвітає враз.
На вершинах гір білує сніг,
І вітер співає свій спів,
Там, де людський не чути крик,
Природа тримає свій крок.
Річка тече крізь долину,
Несе води вона білі,
І в серці кожної дитини
Живуть її спогади сильні.
Листя падає з гілок,
Золото розсипається вниз,
Сад вмирає, бо вже мок
От туман над землею нависло.
Море шумить у ночі,
Хвилі б’ються об берег,
Місяць світить в очі,
І природа дарує мені скерег.
Після дощу у лісі пахне грунт,
Птахи поють про новий день,
Вода сяє на листях, як брунь,
І в серці розповідає тень.
Золоте поле хвилює вітер,
Пшениця грає в танці днів,
Там, де земля живе, як тітер,
Виростає хліб з теплих нив.
На світанку небо червоне,
Сонце встає із-за гір,
Світ оновляється, воно,
І в природі живе сир.
Червоні ягідки блищать,
Серед листя дикої травки,
В лісі секрети мовчать,
Природа дарує розчулі справки.
У хвойному лісі тиша,
Смерека гарно пахне,
Де гуляє серна, миша,
Природа все дозволяє мені.
Річечка тече крізь мох,
Холодна, чиста, як роса,
У лісі слухаю я спох,
Як природа мовить про красу.
Гримить весняна пошта в небі,
Молнія прошиває хмари,
І в погоні за цією кельми, небе,
Природа танцює в дарах.
Степ розстилається далеко,
На схід сонце встає з гір,
Земля дихає легко,
Природа зі мною творить сир.
Дикі квіти на узіччі,
Синім кольором поля светять,
У травиці, під сонцем,
Природа завжди щедро дарує мене.
Ночі над Дніпром як чари,
Вода світиться від зір,
Де водоспади грають фарби,
Природа співає спів про мир.
В лісі тишина як золото,
Де листя шелестить, сопіє,
І жодна людська слова, боло,
Не порушить цю гармонію.
На сонячному полі квіти,
Жовті, червоні, сині танці,
Де гімни співають птиці,
Природа дарує мені шанси.
Зимовий вечір, біло-сніжний,
Природа спить під ковдрою,
Де холодно, де важко важній,
Живе безсмертна краса сніжна.
Грозова туча наносить страх,
Вітер гойдає дерева в танці,
Природа грає в своїх іграх,
Життя й смерть в одному танці.
Багряне листя на землі,
Осінь розписує долину,
Де радість й сум в душі живуть, милі,
Природа п’є свою чарівну рідину.
На бережку ставку сидить чайка,
Вода спокійна, як мрія дитини,
Де можна лікуватись від жизнь тайки,
Природа дарує спокій і домини.
Летючі хмари в небеснім морі,
Вітер розносить їх долі,
І в цьому вільному узіччі,
Природа поєднує радість і біль.
Біла берізка стоїть одна,
Серед великого лісу густого,
Де красу дарує вона,
Природа співає про світ новий.
Поле барвисте розстилається,
Де люди працюють з землею,
Природа щедро насідається,
І дарує нам хліб та сім’ю.
На альпійському піку висота,
Де люди рідко ступають ногу,
Природа править зі охоту,
І дарує духові сил дорогу.
Весняна капіль на даху,
Крапля за краплею тече вниз,
Природа робить чарівну рваху,
Даючи землі новий復活.
У лісі грім гримить з небес,
Природа показує свою силу,
Де людині видиться весь час
Величність дикої мандрівне вілу.
Роса на травині світиться,
Як діаманти у ранок,
Природа чарівно гримиться,
І кожен день — для нас поганок.
Зоряне небо ніч охороняє,
Зорі горять у безбережних далях,
Природа вічно марить, мріває,
І дарує спокій в могутніх скалах.
