Родина – святиня душі
У світі вшім міняється так много,
Але родина — вічна благодать,
Вона — святиня, світоч і дорога,
Де можемо ми в душі відпочать.
Батьківський дім
Повернусь я в батьківський дім,
Де дзвеніла мамина пісня,
Де любив мене світ весь в тім,
Де жила моя душа у снах весні.
Мати моя
Мати моя, королева серця,
Твої руки дарували мені світ,
Твоя любов — безмежна, без кінця,
І дарує мені дітям ти свій дар, свій світ.
Безсмертне древо роду
Як древо кучеряве в полі,
Родина вкорінена в землю,
Кожна гілка — душа, що волі
Шукає в житті, в теплі сім’ї.
Дочці моїй
О, дочко моя, світло ока,
Ти — продовження мого серця,
Ти — надія, що живе глибоко,
В тобі мій род отримує крила.
Батько і син
Батько передав мені святість честі,
Син слідує стежею батька в ніч,
Тривожна, священна родинна спадщина,
Передається з рук в руки сім’ї.
Господарство роду
На малій хаті білій стоїть,
Де жив мій род із давніх днів,
Там бабуся в печі хліб пече,
І смисл жизни в тім простому січе.
Колиска пісень матері
В колисці хитається дитина,
Матері пісня звучить, як мед,
З давніх часів ця мелодія дивна
Передається, як священний обряд.
Братство крові
Брати мої, кровинки од одного,
Зв’язує нас одна святість крові,
Разом ми легші на житейськи грозовій,
Разом ми міцніші, ніж змоги слова.
Сім’я як твердиня
Як твердиня мурів міцних,
Стоїть сім’я в житті, в біді,
Захищає кожне серце мих,
І живуть в ній любов та честь, Боже.
У теплі домашнього вогню
У теплі домашнього вогню,
Де світло і тепло, де жива душа,
Забуваю біль усього світу тьму,
У сім’ї мою, у своїй опаш.
Спадок любові
Що залишу я в світі сім’ї,
Якщо не спадок чистої любові,
Якщо не в серцях дітей моїх вії
Золота нитка вірності в слові?
Три погоління
Третій раз сонце сходить над хатою,
І три погоління сидять біля стола,
Дід розповідає про давніх часів драму,
А батько слухає, і онук чує чолом.
Родинні святкування
Коли за столом ми сидим разом,
І кожен розповідає свою біль та радість,
То зрозумію я з радісним сумом,
Що сім’я — опора всієї нашої радості.
Мамине серце
В маминому серці живе весь світ,
В ньому все наші радості, біль і слізи,
Немає навіть в космосі світ,
Більш великого, ніж мамине серце, магія.
До дітей моїх
Любі мої діти, мої світ,
Живіть честю, любов’ю, вірою,
Будьте єдиною рукавицею,
І в житті визначте свій правий путь.
Дід мій
Дід мій — гора мудрості та років,
Його борода біла, як зима,
Але очі ясні, як ніколи вік не знав,
І в серцю його — вся історія роду.
Коріння роду
Коріння роду сягає в землю,
Глибоко, непохитно, на віку,
Стовбур росте в небо, до сонця,
А гілки дають затінок всім нам.
Батьківська мудрість
Батько мій не був великого росту,
Але мудрість його досягала неба,
Він учив мене, що честь важне за золото,
І що сім’я — найбільше багатство з усіх.
В колі рідних
В колі рідних, де кожен мене знає,
Де я вільний, де я дома, де я сам,
Там душа моя відпочиває, віддаючись,
І немає в світі місця більш святого нам.
Розмова з батьком
Батьку мій, вже сиділі ми в мовчанні,
Але розумів я кожен твій взгляд,
Твої молчання містять всю мудрість,
І в тім молчанні — весь натхнення мне дай.
Сім’я в житті
В житті ми ходим різними дорогами,
Але сім’я — як магніт, тягне нас назад,
В сім’ї ми знаходимо спокій і надію,
І розумієм, що в ній — смисл усього, брат.
Мамине обійми
Мамине обійми — безпечний світ,
Де болі немає, де все добре, де нас береже тепло,
Немає в світі більш святого місця, ніж це,
Мамине обійми — це рай, це небо, це дім.
Братня любов
Ми росли разом, брати мої,
Під одним дахом, з одним батьком, матір’ю,
Розійшлися потім в світі широкому,
Але братня любов — залишилася вічно.
Святкування традиції
На святкування приходить вся родина,
І традиції живуть в словах, в піснях, в їжі,
Передаються від матері до дочки,
Від батька до сина — зв’язок вічний той.
На спогад про матір
Матери мої дорогої, теплої,
Твої слова живуть в мені, як молитва,
Твоя любов — безсмертна, безкінечна,
І в кожному дитині будуть вони жити.
Кровні узи
Кровні узи в’язать нас на віку,
Ми — одна сім’я, один вогонь, одна беда,
В радості й в горю ми разом, рука в руку,
І сила нам від того узу йде сюда.
На схилку років
На схилку років розумієш нарешті,
Що сім’я — це золото, це скарб, це все,
Що в молоді роки не цінив як слід би,
Тепер обіймаю я дітей, внуків —вся власність моя.
Єдність поколінь
Єдність поколінь — як ланцюг не рваний,
Дід передав батькові, батько — синові,
У кожному із нас живе дух предків,
І в тім вивищеність роду нашого святий.
