Франко Іван — Домашній затишок
У хаті милій, де горить вогонь,
Де дитячий сміх лунає крізь ніч,
Там мати чекає, там батько спішить,
Там радість і мир — від печалі завіс.
Костенко Ліна — Руки матері
Руки матері — теплі, як весна,
Руки матері — святі, як молитва,
Вони обіймають, вони дарують,
Вони берегли мене, як святиня.
Коцюбинський Михайло — Батьківська мудрість
В очах батька світ — величезний, дикий,
Але батько знає, де вихід, де врятунок,
Його голос міцний, як дубовий ліс,
І його любов — то основа всіх основ.
Українка Леся — Дочка
Мала дочка — білий парусник,
Що під батьківським крилом летить,
Як вона схожа на мою матір,
І як вона подібна мені!
Тичина Павло — Братерство
Брат мій — другий моя половина,
З ним я ділив дитинства солодкість,
Разом ми поряд у лиху годину,
Наше братство — то вічне крочення.
Багряний Іван — Дід
Дід сидить в кутку, палить люльку,
Розповідає казки про древні часи,
Його морщини — то карта століть,
Його мудрість — спадщина роду.
Малик Дарія — Родинна пісня
Поета моя родина — хор,
Що співає гармонійно, як вітер,
Кожен голос — то нота життя,
Разом ми — то симфонія чистоти.
Вишняк Стефан — Маленький син
О, синочку мій, надія моя,
Ти — світ, що розпочинається вдень,
В твоїх очах майбутнього світ,
В твоїх руках — доля роду.
Седякова Світлана — Свекруха
Свекруха моя — берегиня дому,
Вона вчила мене любити й прощати,
Ії мудрість — то золото років,
Ії любов — то священна традиція.
Андріївський Костянтин — Сім’я на селі
На селі живе сім’я, як один організм,
Де кожна рука знаходить справу,
Де дитина вчиться від дитинства працювати,
Де батько й мати — то царі усього роду.
Демʼянчук Олег — Материнське прощення
Коли я приходжу додому з гнівом,
Мати обіймає мене в мовчанні,
Її мовчання — то більше слів,
Її прощення — то найбільша лагідність.
Гуцуляк Василь — Дитячий світ
У дитячому світі нема смутку,
Там панує радість, там панує гра,
Батьки — то магістри цього світу,
Де сім’я — то царство вічної ласки.
Рильський Максим — Спогад про дитинство
Я пам’ятаю дитинства мідь,
Запах хліба з печі матусі,
Голос батька, що ніжно звучить,
Сім’я моя — то царство святе.
Кравченко Юрій — Дружина
О, дружино моя, коханиця моя,
Ти — світ, що почався з нашого весілля,
Разом ми будуємо дім,
Де сім’я — то основа щастя.
Теличенко Анатолій — Правнук
Правнук сидить біля мене,
Слухає розповіді про давні дні,
Я передаю йому спадщину,
Традицію любові й честі.
Миколайчук Іван — Очищення духу
У сім’ї душа очищується,
Там ми стаємо кращими, сильнішими,
Там забуваємо про світську суєтність,
Там живемо радістю й надією.
Щербак Василь — Священне скупчення
Круглий стіл, де всі сидять разом,
Де розмови текуть, як мед із вулика,
Де сміх звучить, як дзвін святої церкви,
Де сім’я — то перша церква.
Монтян Юрій — Прощання
Прощаюся з батьком на світанку,
Знаю, що це може бути останній раз,
Але його любов лишається зі мною,
Як відгомін у серці назавжди.
Коваль Сергій — Новонароджене
Новонароджене дитя — чудо,
Що впадає в руки батьківські,
Як квіточка весняна розквітає,
Так сім’я розквітає в одного батька.
Шевельов Юрій — Мова предків
У сім’ї живе мова предків,
Що звучить у кожному слові матері,
У кожній пісні, що співається вечорами,
Де традиція — то клич душі.
Жадан Сергій — Міська сім’я
Міськи хата, але серце ніжне,
Там батьки вчать дітей щастю,
Там любов квітне, як гарячий вогонь,
У серці сім’ї нема холоду.
Середа Олена — Баба
Баба моя — живий архів часів,
Вона пам’ятає, вона передає,
Вона в’яже святкові виробки,
Вона молиться за дітей і внуків.
Лавренів Борис — Вірність
Вірність у сім’ї — то святе обітниця,
Що не розривається роками,
Що міцніша за гранітні скелі,
Що це основа всієї землі.
Погребисько Богдан — Вечеря
За вечерею сидять усі разом,
Де розказуються історії днів,
Де передаються рецепти й слова,
Де сім’я — то святе братство.
Бортняк Дмитро — Колиска
Колиска гойдається в темній хаті,
Мати співає пісні давні,
Дитина засинає в безпеці,
Де сім’я — то перший небосхил.
Дикобраз Василь — Батьківське серце
Батьківське серце б’ється для дітей,
Оно готово жертвувати всім,
Оно волає ночами від журби,
Та панує любов’ю завжди й везде.
Процюк Наталія — Внучка
Внучка посідає коліна деда,
Питає про життя, про час, про любов,
Дід розповідає казки своєї молоді,
Де розуміння переходить через роки.
Гордієнко Володимир — Родинний герб
Родинний герб висить на стіні,
То символ честі, слави й пошани,
Це переказ батьків до синів,
Що традиція — то велич роду.
Вовк Марія — Останній поцілунок
Останній поцілунок матері перед виходом,
Щит від розпаду й страху,
Той поцілунок носимо в серці,
Де любов — то вічна мета.
