Коваленко Андрій
На сніжному узліссі, де мерзне світ,
Собака чекає своїх людей.
Його дихання — білий дим до вріз,
Душа гаряча, серце палає вщент.
Коли ж вони прийдуть? Коли ж спішать?
Він вірить, чекає в морозну ніч,
І лапи його мерзнуть від холоду,
Та очі горять надією все ж.
Павленко Оксана
Маленький щеня втратив мати,
Самотній лежить на землі.
Робить спроби брата звати,
Але голос не летить вдалі.
Чужі люди проходили,
Не помітили біди.
Щеня ще гарячих сліз не лило,
Та на серці вже печаль беді.
Романюк Ростислав
Коли я беру цю криву лапу,
Розумію, скільки в ній болю.
Скільки міст пройшла ця лапа,
Скільки снігу, дощу, й полю.
Але в очах засвічується світ,
Коли собака дивиться в лице.
Він говорить без слів: «Благаю, спас дай!»
І серце мене рветься на кілька.
Сахно Марія
Біжить собака слідом за машиною,
Де сидять вже хазяйки його, боги.
Очі його повні сліз та відчаю,
Лапи стирчать від болю і тоги.
«Повертайтесь!» — гавкає в темноту,
Не розуміючи вини своєї.
Яка ж боляча, гарячая та тоту
Любов цієї істоти найсміливішої.
Кравець Іван
На порозі зруйнованого дому
Лежить старий собака, ослаблий.
Його шерсть, як паркан, вже сива,
І подих щораз стає все слабший.
Він чекав хазяйна довгих років,
Але хазяїн уже не прийде.
І собака розуміє це, о боже,
Розуміє, що йому вже біда.
Литвин Василь
Щеня голодне біжить по вулиці,
Кістки виступають крізь шкіру.
Люди проходять і не бачать його,
Заняті своєю турботою.
Але одна дівчинка зупинилась,
І подала йому хліба шматок.
В цей момент щеня заплакало від щастя,
І світ для нього змінився назавжди.
Мельник Людмила
Старий собака лежить на кровати,
Сердечко його б’ється все гірше.
Господар сидить рядом, тримає лапу,
І плаче, не в змозі відпустити.
Роки разом проходили вони,
Kroz буді та біді, радості та горе.
Тепер прийшов останній час,
І оба знають: це прощання вже.
Безпалько Денис
Щеня народилось у снігу,
Мати його замерзла вночі.
Залишилось саме щеня крихітне,
Беззахисне проти снігових ночей.
Але люди знайшли його,
Зігріли теплом своїх домівок.
І щеня виросло у любові,
Але пам’яті про матір ніколи не забуло.
Гаврилюк Софія
Собака чекає біля лікарні,
Де покладена його господиня.
Дні проходять, а вона не виходить,
Собака дивиться в вікно й гавкає.
Він не розуміє хвороби,
Не розуміє, чому вона пішла.
Його величезне серце палає від тривоги,
І сльози капають на холодний камінь.
Шевченко Валентин
Грає собака з маленьким хлопчиком,
Щасливо підстрибує й скавулить.
Але хлопчик живе далеко,
Приїжджає тільки на літо.
Коли настає осінь, собака сумує,
Лежить біля воріт і чекає.
Чекає дня, коли знову почує
Голос улюбленого хлопчика своєї.
Бондар Ганна
На цвинтарі для тварин квіти,
На плиті написано його ім’я.
Добрий пес, вірний друг, помічник,
Лежить тут вічною могутньою сном.
Господар приходить сюди щотижня,
Кладе квіти і плаче без слів.
А собака в могилі чує його крок,
Й душею його ласкає одну останню раз.
Олійник Петро
Собака гавкає на вовків,
Захищаючи отару вночі.
Вовки готові до сміливого вчинку,
Але собака не буде тікати.
Його обов’язок — захистити стадо,
І він це робить усім серцем.
Коли вовки відступають на світанку,
Собака впадає від виснаження.
Товстокорова Ірина
Щеня народилось маленьким і слабким,
Братів його вже не було в живих.
Але мати його не видала надії,
Годувала з остатнім силам.
Щеня тримало життя за ниточку,
День за днем боролось за дихання.
Але воля його перемогла,
І воно виросло в красивого пса.
Немировський Юрій
Собака розповідає своєму друзі кішці
Історії про те, як він жив раніше.
На вулиці, самотньо, голодно й холодно,
Без будинку, без мети, без любові.
Але тоді прийшла сім’я,
І все змінилось у один миг.
Тепер він має тепле ліжко,
І серце його просто розривається від щастя.
Лисенко Володимир
На войні собака служив на фронті,
Прносив снаряди й перев’язки.
Видав багато крові й смерті,
Але не втратив людяності.
Після війни собака не забув,
Що він зустрічав там людей, які гинули.
Тепер він живе в мирному житті,
Але мрії його повернулися на фронт.
Коротун Галина
Маленька дівчинка любить свого собаку,
Вони всюди ходять разом.
Но однієї осені собака занедужав,
І ліки не могли йому допомогти.
Дівчинка сидить біля ліжка пса,
Тримає його за лапу й молиться.
Але собака вже не прокинеться,
І дівчинка залишається сама.
Мазепа Тарас
Собака чекає господаря біля дверей,
Кожен звук його розлючує на радість.
Але звуків все менше й менше,
Господар вже не повертається з роботи.
Сім’я переїхала в інше місто,
Залишивши собаку самого.
Тепер він чекає на неправої дверях,
Несправедливо залишений на чужині.
Гойко Наталія
Три собаки живуть у притулку,
Очікуючи змілі нових господарів.
Дні проходять однаково,
Радість приходить лише на прогулянку.
Але ніхто не обирає їх,
Бо вони вже старі й хворі.
Собаки вірять, що якось знайдеться рай,
Гарячий дім і любов від кого-небудь.
Рибак Сергій
Собака знайшов на вулиці дитину,
Яка загубилась у снігу.
Обгорнув її своєю теплою шкурою,
І весь день гарячково лизав її обличчя.
Люди знайшли їх на світанку,
Дитину перевели в лікарню, собаку — у притулок.
Але вони бачили друг друга один раз,
І того було достатньо.
Крамаренко Влас
Молодий собака втратив зір,
Але душу він не втратив.
Рухається кімнатою дотиком й чухом,
Знаючи кожен куточок дома.
Господар водить його на прогулянку,
Служивши йому очима.
Собака б’ється в груди від вдячності,
Що не залишений, коли став беззахисним.
Федоренко Єлизавета
Щеня грає з іншим щенятком,
Але батько іншого щеняти — хищник.
Йдучи в інстинктивний тиск,
Грається грізно, як дорослий звір.
Мати щеня прибігає на допомогу,
Стає між молодиком й лиходієм.
У боротьбі вона гинула за малюка,
Та сон її був вічним і спокійним.
Чорний Климент
На березі річки лежить старий собака,
Вода холодна стікає йому в борідку.
Він дивиться на інший берег,
Де лежить кістка з його молоддю.
Але ноги не слухаються,
І він не може перепливти.
Так він сидить і чекає,
Поки хвилі приносять спогади.
Гарай Сніжана
Собака міняє шерсть весною,
Вихор розносить її по вітру.
Господар збирає клумби хутра,
І плете з нього килими.
Собака дивиться й розуміє,
Що навіть шерсть його любима.
Тепер вона захищає дім,
І собака засинає спокійно.
Прокопович Ілля
Старий собака вчить щеня щоденно,
Як жити в світі, повному небезпек.
Лизуче, смикує й гавкає,
Готуючи його до дорослого життя.
Але роки невмисно беруть своє,
І старий собака все більш сліпне.
Щеня ж повинне вже стати защитником,
І розуміє це глибоко.
Бойко Максим
Собака гавкає, поки господар спить,
警告 про небезпеку в ночі.
Вогонь охоплює будинок,
Люди прокидаються й рятуються.
Але собака залишається лежати,
Виснажений від крику й боргу.
Його портал рятував сім’ю,
Але життя сам він не врятував.
Красовський Ростом
На снігу видно кров щеняти,
Мисливець наслідував його слід.
Але наслідок привів його до вовчиці,
Яка захищала малих з вірністю.
Мисливець опустив рушницю й пішов,
Розуміючи святість матирнської любові.
Вовчиця й щеня залишилась живі,
Та мисливець повернувся додому заглушенням.
Шутько Вероніка
На дворі живуть чотири собаки,
Утримані ланцюгом цілий день.
Вони гавкають один на одного,
Ніби ведуть собаку розмову.
Ночами вони снять в своїх будках,
Мріють про простір і волю.
Але госпадар гріє їм каші,
І вони повинні бути вдячні.
Волощук Ольга
Малий щеня приносить своїй матері гілочку,
Як перший успіх полювання.
Мати гордо дивиться на сина,
Видить його майбутнього охоронця.
Щеня стукає хвостом від радості,
Розуміючи материнське схвалення.
У цей момент обидва — і мати, й син —
Зараз найщасніші істоти на Землі.
Килимник Аркадій
Собака живе в палаці,
Одягнута в золотої виші.
Але душа його тужить по вулиці,
По братам, які живуть в бідності.
Вона видить їх крізь вікна палацу,
І сльози капають на золотий килим.
Багатство не дарує щастя,
Коли серце розривається від самотності.
