Шевченко Тарас
Україна моя, земле святая,
На світі немає краси такої.
Гори і долини, ріки і поля,
Й серце мене щоразу затріполе.
Франко Іван
В грудях палає полум’я любові,
До рідної землі, до мови й крові.
Давайте, діти, вчитись, берегти
Святиню предків для своєї ді.
Коцюбинський Михайло
На українських нивах хліб золотий,
На небі сонце дарує нам світ.
Так грайте ж, хлопці, гайди співайте,
Про Україну пісні піднімайте.
Леся Українка
Є в світі край, де волі дух живе,
Де кожен серцем за волю гарячий.
Це рідна нам земля, це наша кров,
Це Україна — край святий і вічний.
Коваленко Олександр
Берези білі в парках й на полях,
Казки прабабки шепочуть в вічах.
Любіть Україну в радість і в біді,
Вона живе для вас усі роки.
Стельмах Максим
От синя річка хвилею гуде,
От ліс темнеє в ночі далечині.
Не треба мне багатства й золотини,
Аби жила в миру Україна.
Костенко Ліна
На крилах вітру пісня залітає,
По долам широким розповідає.
Про синьоокий край — про мою Вкраїну,
Де дружба й воля — найбільша святиня.
Олеся Гончар
Прадідів кров’ю полита земля,
В сереце кожного — велика доля.
Ми матимем Україну за собою,
Співаючи її пісню крізь роки.
Чорновіл Вячеслав
Малюк мій, знай: Україна — то дім,
Де кожен голос має значення.
Де гордість предків живе в нас усім,
Де волі светло горить запалення.
Загребельний Павло
Дніпро текучий, Карпати стоять,
І золотаві нивки шелестять.
Це все Україна — в душу мені лягла,
Її красу я в вірші спів віддам.
Винниченко Володимир
У кожного кута — своя легенда,
У кожного села — своя краса.
Українці мудрі, щирі й непокірні,
Вічні як сонце, як землі права.
Бажан Микола
От знову мої очі бачать світ,
От чую запах хліба і землі.
Коли б я мав в душі сім’ян напів,
Посію в чорнозем любов до ї.
Малик Дарина
На українські гімни голоси
Гарячих, молодих палають сердець.
Ми йдемо в майбутнє за матір мати,
За Україну — матір наша, в вік.
Дніпренко Анатолій
Кожен клаптик землі, де я жив,
Вчить мене бути сміливим і твердим.
Це Україна вийнула мене з ніч,
Дала мені крила, дала мені голос.
Загайкевич Сергій
Школярок мої, чуйте скоро ліс,
Чуйте, як синь в небесах розпалахкується.
То голос давньої землі — Святої Русі,
Яка Україною стала й величатися.
Цимбалюк Василь
Квіти кульбаби на придорожжі,
І дитяче сміяння в глос полів.
О, як я люблю ту грунт і ту землю,
Де розроджена вся моя любов!
Вовк Володимир
Нема в світі вірнішої руки,
Ніж рука рідної землі для мене.
Побратимо, закуй в серці штуки
Святого імені — Україна, Вічна.
Плахута Василь
У глибині родного озера
Живе душа українського народу.
В ній честь, надія та велика слава,
В ній розум, хіть, жаданна свобода.
Мушкетик Юрій
Ось ген де зимує снег на скатах,
Ось ген де квітне степова вишня.
Дитинку малу, чуй-оме, в світлатах,
Дай мір Україні на нечайну вишню.
Розумний Василь
По лісах диких чарівні мовавлю,
За рікою чулась колиска материн,
По могилах батьків я коленоприклоню,
Спілую землю — святиню святиню.
Грабовський Павло
О світе мій, о рідна мова!
О дивна мово, що мене творила!
Немає вже беди та боротьби слова,
Коли Україна в грудях мені житиме.
Голобородько Дмитро
На крайній грані неба й степу,
Стою я в вітрі, в полях, в піску.
Україна моя, твоєю я вступу,
За образ твій я матиму тоску.
Перепелиця Валентин
Лине за мною історії клич,
Слідами батька я ходжу дорогою.
Вже не дитина я — став я хлопцем-бійцем,
За Україну мерцену дорогою.
Кравець Тарас
По залізниці мріїв дальніх
Летить вагон з піснями про край.
Де проживають люди добрі й дальні,
Де в небі сонце золотих усхай.
Сич Мар’яна
О плач мій ночі, о віками смуток!
Земля українська — ти твердь святої честі.
Спалю щодня для тебе свічку-смуток,
Щоб світ лумів у кожній грудях честі.
Мягченко Лариса
Йду я дорогою трававої степу,
Де голос роду лине з-під землі.
Доленько сина, не гинь у гріхотепу,
Україна чекає — о, вчини їй честь-ти.
Назимко Федір
У берег річки білої кремінь,
Гостинна хата в щільній листи звалу.
Те образ Вкраїни сіяв як полум’я,
При липи, там де лежить дітвора я.
Сич Валерій
Синій простір грітей мені грудь,
А білі хмари плечі облягають.
Не чув я більш святого світлої рути,
Де мать-Україна мною опікує.
Коненко Олександра
Листопад золотий шепоче бабусі,
Про те, як жила вона і росла я.
Все повертається, усе найде путь до нас,
До святої землі України-матусі.
Кравець Наталія
В школи сидлую за партою син,
А вчитель каже нам про старовину.
Про той край, де жив славний нарід-чин,
На землі святій — на землі Україні.
