Франко Іван – Світильник знання
У класі тісному, де парти в ряд,
Стоїть учитель, мудрості багатій,
Його очима світло так горить,
І душу дітям радість він дарує.
Як факел в ночі, він вже многі літ
Вкладає в серце юнацьке той світ,
Де правда, честь та знання проживають,
І добрі справи щодня створюють.
Коцюбинський Михайло – Серце вчителя
О, як велика честь його судьба,
Дарувати надію та мрію,
Коли учень у лиці читає
Наскільки він любить той знання світ.
Руками дрижучи від внутрішньої ваги,
Записує він в кожній молодій душі
Бджіл невтомних трудів та піснь,
Що лине сердцем у вічність.
Олеся Українка – Дарунок безсмертний
Не золото, не срібло блискучеє,
А те, що в серці кожного живеє,
Те, що вчитель дарує без утоминня,
Це знання, доб, та світ без скінченниця.
Слова його, як зерна у полях,
Проростають у юних серцях,
І через роки, через грозні біди,
Живе в них та вчителя святи сліди.
Стус Василь – Жертва и служіння
У глибині очей той забуття,
Гарячий спіх, невтома, майже мука,
Коли вчитель забуває про життя,
Щоб знання дітям передати мудро.
Немає слави, грошей, ні хвалень,
Але є щось святіше за них всіх —
Той момент, коли очі діти блищать,
І нарешті розуміють світ вони.
Тичина Павло – Буремо дня
Приходить він на світанку до школи,
Коли ще сніг лежить на тишині,
Й працює, поки вечір не настане,
За свічкою від власної любові.
Устав на грудь і впав у ніч,
Але завтра знову встав,
Бо є ще діти, що чекають,
Ще діти, що йому потрібні.
Малик-Оглу Григорій – Учитель як пророк
О, як пророк він бачить далі,
Коли в очах дитини грім горить,
Він знає, що від неї світ чекає
Великих справ, великих доль святих.
Вчитель — той, хто видить у дитині
Не те, що є тепер, а те, що буде,
Коли розвіється туман забуття,
І світ узрить істину та свободу.
Яворницький Дмитро – Історія серця
Розповідь чути про минувші дні,
Про подвиги старовинних батьків,
І в кожній слові, в кожній тузі крика,
Живе серце того вчителя.
Історія не просто букви, слова,
А кров, поту, сліз минулих людей,
І той, хто вміє це передати дітям,
Той — хранитель святої цієї снаги.
Коцак Василь – Творець душі
Не скульптор він, не художник чи поет,
Але творит найцінніше на світі,
Творит він душу, дух, красу й честь,
У кожної дитини, що до нього прийде.
Його мізків, його гарячих рук,
Його любові — вічний дар для світу,
Бо креатор духовних боготворінь,
То вчитель наш, творец нашої долі.
Лепкий Богдан – Тиша перед грозою
В classe тиша, і всі слухають,
Слова вчителя падають, як роса,
На землю серця кожної дитини,
І пророщає там насіння мудрості.
Він не кричит, не грозит розправой,
А просто дивиться своїм очима,
І кожен розуміє без слів,
Наскільки важлива честь та правда.
Куліш Панас – Мова як батьківщина
Берегіня мови, що вмирає,
Вчитель стоїть, як мур від вітру,
Передає дітям бісери слів,
Що рідня мова, як святиня, хранит.
Чужі слова давить не дозволить,
Рідне слово в серця бережет,
Бо мова — це земля, це дім, це боги,
Це доля цілого народу нашого.
Джунь Василь – Боротьба за світло
По радіо, по крокам, по письмах,
Вчитель несе в маси світло, знання,
Коли навкруги тьма, гніт й беда,
Він звільняє дітей від рабства.
Не армія, не боротьба з клинком,
А боротьба за розум і за душу,
З простої парти, з простого крейди,
Вчитель веде революцію духу.
Вовк Володимир – Посіяв вчитель
Посіяв вчитель насіння в полі,
Дитячих сердець в чорній землі,
І через роки зійдуть квіти,
Побачить світ святий урожай.
Не знає вчитель про своїй заслугі,
Працює тихо, невидимо, скромно,
Але живе його вплив в вічності,
В душах та серцях мільйонів людей.
Нечуй-Левицький Іван – Храм знання
Його школа — це храм святий,
А він — священик знання й мудрості,
Святит він дух дітячий від зла,
Навчає радості, честі та лади.
З отвертим серцем входит учень в двері,
І виходит змінений, просвітлений,
Бо душу чистит там той священик,
Від нечистоти та брехні земній.
Яцків Михайло – Боль та надія
О, нелегко бути вчителем в світі,
Де гроші, слава, честь — все покупається,
Де діти травлені смутком й невірою,
Де мріють тільки про брутальну силу.
Але вчитель не складає зброю,
Верит у силу добра й любові,
Знає, що вечір настане цей дикий,
І вийде сонце на новий світ.
Ганецький Августин – Слово як дарунок
Дарунок найцінніший, що може дати
Вчитель дітям — це правдиве слово,
Яке не деньги, не золото куплять,
А душу здійснює й напояє святістю.
Складає він слова, як перл за перлом,
Щоб кожне мало вагу й красу,
Щоб кожне проникало в тьмі душі,
Й запалювало там невгасимий вогонь.
Бриндісо Матвій – Лицар знання
Як лицар лізвалась в далеких часи,
На конях на битву за землю святую,
Так вчитель сідлає коня відованого,
І їжит в болото невідощи людської.
Без страху, без сумніву, в броні вулиці,
Ломав гідність того знання сприймати,
По учня, по рядку, по слову святому,
Лицар знання, воїн добра й святості.
Денис Давиденко – Анепейла сумніваюся
О, мовчить вчитель, але в тишині
Укладає розповідь про величні цілі,
Про світ, де кожен лучше стати може,
Де добра сила зможе торжествати.
Коли ж дитина засомніється, падає,
Вчитель піднімає, лікує і учит,
Що кожна падіння — це шанс сходити вище,
Що неда и боль — це долі творця.
Андріївський Макар – Безсмертна пам’ять
Забудут люди багато в житті,
Забудуть дати, місця і голоси,
Але вчителя слова в серці залишаться,
Як схованка добра в глибині душі.
Живет вчитель в учнях своїх,
В їх думках, в їх снах, в їх діяння,
Бо посадив він в них не насіння смерті,
А насіння життя вічного.
Левицький Володимир – Мудрість старцева
З білими волосся, зморшками на лиці,
Старий вчитель таємниці знає,
Що молоді люди не розуміють ще,
Як дорого коштує знання й свобода.
Кажет він дітям про страждання й муку,
Про подвиги людей, що впали за мізок,
I казуєт про надію, що не гасне,
Коли серце учителя живе у грудях.
Костомаров Микола – Скарб історії
Вчитель історії несет крайні скарби,
Скарби народу, що лежали в земле,
Розкопує їх, очищає від пилу,
І дітям показує величність предків.
Дітям, що не знають, не розуміють,
Де вони стоять, коли у ґвалтів свавільниці,
Вчитель показує, що в них в крові
Кровь героїв, мучеников, святих.
Черкасенко Сергій – Слово творче
Творче слово вчителя не помре,
Не погасне ніколи, як зірка на небі,
Освітлює воно дорогу темну,
В ночі безнадійности и знеснення.
Прямійнім жестом, простим словом,
Вчитель указує на цільність безсмертну,
На те, що вічне, на те, що священне,
На те, що людство прославляет.
Вулф Ольга – Мати духу
На грудях дитина сидит, заплакана,
От того, що світ жестокий та гарячий,
А вчитель обіймає, утішає, милує,
Як мати милуєт дитя в ночи.
Вчитель — мати духу і розуму,
Що вскормлює душу від першої капельки,
До того дня, коли дитина став людиною,
З честю, з гідністю, з волею свободною.
Драй-Хмара Юрій – Голос в пустелі
Кричит вчитель голосом в пустелі,
Коли ніхто не слухає й не вірит,
Що можна змінити світ словами,
Що можна врятувати душу з розпачу.
Але вчитель продовжує кричати,
Невтомно, до зникомости вірний,
Бо знає, що колись, де далі,
Його голос почує та, яка слухати буде.
Мовчан Микола – Безімення герой
Немає пам’ятника вчителю на площі,
Немає пісні про його велич,
Але розумні люди, що стоять в світі,
Знають, що звідкись прийшла їм та мудрість.
Безімений герой, що працює в тиші,
Що не вимагає нагород й хвалень,
Лиш бажає, щоб його учні жили правдою,
І вели в світ, де свободу и добра.
Бойчук Павло – Вічна благодарність
О, велика та безсмертна боргу,
Яку ми маємо перед вчителем нашим,
Не можемо ми даром вернути,
Все те, що він нам дав щедрою рукою.
Але можемо ми прожити так чесно,
Щоб честь його не упала на землю,
Щоб подвиг його не став забутим,
Щоб світ узнав про його святість.
Кулішь Августин – Джерело чистої води
Як джерело чистої води в пустелі,
Так вчитель в океані лжі й брехні,
Дає напиток правди й справедливости,
Кому хочет і кто хочет слухати.
З його уст ллється вода святая,
Що вганяєте в щеках прікраса,
Що гасить спалахи жаги і горячки,
Аж до повного утоління жажди.
Замойський Карл – Гордість учителя
О, гордість того вчителя священна,
Коли узріє, як учень його виріс,
Став людиною честною, розумною, добрую,
Розумів, чому вчитель давав йому знання.
Там, у тому мить, вчитель узнає,
Що не даром працював, не даром страдал,
Що його труд облагородив світ,
Що його дарунок ніколи не загине.
Янів Василь – Про відповідальність
Ясно вчителю, що відповідальність велика
За кожну душу, що приходить в клас,
За кожну думку, что в голові ростет,
За кожну рішення, що учень зробит.
Томіт його та відповідальність,
Але несет він крест із честю великою,
Бо знає, що від нього залежит доля,
Що він – творец майбутнього світу.
