Франко Іван – Без тебе
Порожня хата шепоче імена,
Луна відлунює по кутах,
Твоя постіль холодна, не гріта,
Іду я сам крізь мрак і страх.
Де ж голос твій, що мене звав?
Де теплота твоїх рук?
Весь світ навколо мені став
Надзвичайно вузький круг.
Коцюбинський Михайло – Спогади
В очах твоїх жила вся світлість днів,
А тепер лиш темрява і сум,
Я між могилою і снів
Блукаю без надії і дум.
Твоя усмішка – як комета,
Що вже пропала за межею,
Залишилась на землі мета —
Любити тінь твою в піснею.
Україна Леся – До зірки
Піднімаю я до зірок очі,
Може, там ти світиш мені?
Ночі безсонні, гіркі ночі,
Коли плачу я до весни.
Холодний вітер віє в спину,
Пам’ять гріє серце мне,
Ти для мене в небі – сину,
Що не вгасне більш уже мне.
Нечуй-Левицький Іван – Голос душі
Чую голос твій у вітрі,
В шумі листя старих грав,
Ти зі мною в кожній мітрі,
В кожній молитві, в кожнім слові “брат”.
Закривавлена моя груди,
Але твій образ – як святиня,
Вічність дарована всім людям,
Але не дарована мені вона.
Олег Олесь – Розлука
Розлука – це не просто біль,
Це смерть усередину,
Розлука – це жива могила,
Де вмирає душа людини.
Твої речі по домі лежать,
Не маю сили їх вибрати,
Я не можу ніде заснути,
Не можу більше виживати.
Давид Марко – Тінь на землі
Твоя тінь падає на мене,
Хоча тебе давно немає,
Я йду через життя по сцені,
Де слово “самотність” грає.
Разом були – один на двох,
Тепер живу я як привид,
І кожен мій останній вдох
Відносить в смерть твої завіти.
Панас Мирний – Без дороги
Залишився я без дороги,
Що ти мені освітлювала,
Тепер і днь, і ночі, й ноги
В темряві вже блукають далі.
Де мета? Де беріг святий?
Все потопає в сумовиці,
Життя – це путь уже святий,
Яким іду я у могилиці.
Григорій Квітка-Основ’яненко – Гарячі сльози
Гарячі сльози льються з очей,
Жодна не спалить біль у грудях,
Ти був мені і светом і теплом,
А тепер я в чорних грудях.
Молюся Богу кожен день,
Але відповід не приходить,
Лиш вітер грає в поминальну пісню,
І болю сердечна природа їде.
Максим Рильський – У чорному
В чорному оділась вся земля,
Коли ти вибув в невідоме,
Тепер I в чорне облетіла я,
Жду поки дозволить мене домом.
Рятуй мене від цих ночей,
Де вмираю я по крихтам,
Верни мені хоча б промінь днів,
Щоб мав я сміливість просить у Бога.
Олександр Корнієнко – Останній день
Той останній день, що пам’ятаю,
Коли ти був при мені живий,
Я б жертвував усім, я б давав
Лиш би прожив ще чудо-день той крив.
Але вже пізно все просити,
Давай я вчусь без тебе жити,
Хоча це мука и гарячі сльози,
Я берег тебе — мій останній пороз.
Степан Рудинський – Молитва
Боже, приймеш ли мою молитву?
Віддай мені хоча б один день,
Щоб я міг сказать тобі “дякую”,
Щоб відійшла б ця вічна тінь.
Відповід не приходить з неба,
І зростає розуму беда,
Залишилась одна надія та мета —
Знайти його де-небудь в судьба.
Павло Грабовський – Письмо в небо
Пишу я лист до неба синього,
Надіюсь, дійде до тебе он,
Розповідаю про цей день довгий,
Де кажеться, що світу більш немає дон.
В березні пишу цей лист благальний,
Сподіваюсь, що він долетить,
Моєму серцю дай хоча б сльозу,
Щоб знав, що я можу припинить.
Василь Стус – Крик у порожню
Кричу я в порожню без тебе,
Голос мій губиться в морозі,
Хочу чтоб чув мене хоча б в небі,
Та ти замовк для мене й в грозі.
Вічність розтягує свої крила,
Забираючи тебе далі від мене,
Усе що жило — вже засухла,
Як лист в жовтні без стебелини.
Юрій Липа – Дорога без кінця
Іду я дорогою без кінця,
Що вела нас до щастя раніше,
Тепер вона ведемо в пустощі,
Де я живу, але не справджу.
Каміння ударяють у груди,
Але больнее больше боль в душі,
Ти залишив мене в цьому людям,
Де я шуткаю, але не чую звуку.
Михайло Старицький – Гріб розповідає
На гробі твого я сиджу,
І слухаю те, що говорить земля,
Земля розповідає про чудо життя,
Але я чую лиш біль від світла.
Листя опадають, обривають мене,
Холод пробирає мене до кісток,
Земля гарячо приймає тебе,
А я замерзаю в цьому надвісток.
Грицай Миколає – Останнього сни
Снюся мені твої найлакші слова,
Слова, які цілили всі мої рани,
Прокидаюсь я і розумію — ясна,
Що це вже лише тінь спогадів далеких.
Реальність жорстока і гола,
Без твоєї ласки й тепла,
Залишилась я сама, голота,
З одною в серці боленням пустота.
Василь Симоненко – Чорна птиця
Чорна птиця летить надо мною,
Гарпун скорбіння впивається в груди,
Ти полетів з цією чорною птицею,
А я залишився чекати чуда.
Дні тягнуться, як цепі на ногах,
Ночі вінчаються холодом і страхом,
Де ти парвуєш над моїм проклятим домом?
Чому не повернешся у твоїм образом?
Мстислав Чалий – Відлуння
Твоє імя гуляє по кімнатах,
Як привид, що не може знайти спокою,
Я слухаю це відлуння в темноті,
І плачу тихо в кутку біль глибокої.
Все твоє — чекає на повернення,
Чашка, книга, розгорнута газета,
Але ти не повернешся більш ніколи,
Це знаю я, але не сміюсь прийняти.
Борис Грінченко – Без світла
Без світла твоїх чудо-очей
Я хожу в найглибшій темряві,
Немає більш ні радості, ні днів,
Живу я як привід у могилі.
Батьківщина втратила без тебе смисл,
Рідний край мені видиться чужим,
Де ти була — там був мій край святий,
А тепер я — чужинець в світі грішний.
Іван Вишенський – Вічність кричить
Вічність кричить мені в вухо,
Що я повинен відпустити,
Але руки не піддаються прохання,
Серце не дає мені спокою й мути.
Ти в раю, вживаєш спокою,
А я мучуся на землі в огні,
Справедливо ли, що ти в безпеці,
А я горю в самотні, у ночі?
Авраам Кумак – Молчання
Молчання — це найгірший звук,
Що слышав я в усьому світі,
Твоє молчання кричить боль,
Що я не в сил уже звернути.
Спільні обіди, розмови, сміх —
Все це стало для мене як сніг,
Що топить на весні, залишаючи слід,
Але слід швидко затягує час.
Максим Дорошенко – За межею
Ти перейшов за межу світу,
Де я не в сиді тебе слідувати,
Я залишився з цієї боку,
Вічно питати, вічно чекати.
Межа між мною та тобою — гроб,
Стіна, яку не перейти живому,
Я б дав усе щоб перепливти цей об,
Але душа дає мені новому прилогу.
Орест Левицький – Порог
На порозі між двома світами,
Я стою та коливаюсь долу,
Один світ забрав тебе від мене,
Другий дарує мені му чорну золу.
Не можу я залишитисть в минулому,
Бо там твій образ живе як святиня,
Але й піти в новий світ не можу,
Бо це буде ради беззаконня.
Михайло Коцюбинський – Холодна ніч
Холодна ніч без запалу твоєї спини,
Твого дихання, твоєї теплоти,
Я мерзну в этой чорній шахті,
Де немає більш ніякої світи.
Час течет, та серце замерзає,
Готик раніше приходить в дім,
Все в домі твоїм мені говорить про те,
Що ти живеш… але лиш не зі мною в дім.
Іван Огієнко – Молитва матері
О Мати святая, прими мою мать,
Яка вже в твоїх небесних подворах,
Забери й мене, щоб при ній побачу я світ,
Де не буде болі, де буде благодать.
Живу я з болю, роблю вид,
Що світ мені потрібен ще,
Але право мене вже тиснеть,
І жажду я смерті в тічі.
Павло Тичина – Останньої прошення
Останнього разу прошу я в Бога:
Надай мне сили пережити цей день,
Ще хоча б один день без твого образу,
Щоб я міг дихати, щоб хоча б трошки тень.
Але молитва моя — це звичайне волання,
Бог глухий до болю осирілої душі,
Залишаюсь я з болем, без ніякого ладання,
Живу я, але не дишу, я лиш мучусь в ночи.
Таїсія Александрівна – Осіння траву
Осіння трава під ногами моїми,
Каже мені про те, що все скінчитись может,
Як вона засохнеть і впаде на землю,
Так й мене скоро могила поглинеть.
Вітер звіває листя в спіраль болю,
Я слідую за ними в пустоту,
Твої очі світять мені з кожного листа,
Але коснутися не можу я ніколи.
