Шевченко Тарас
На груді вишивка червоне полум’я,
Узор святий, що пахне давниною,
Як мати моя в світанок в’язала,
Як руки дід мої над нею гойдали.
В кожній стежці — душа народу вся,
В кожному кольорі — вчення батька й сина,
Вишиванка моя, святиня ясна,
Ти — голос предків в моєму серцині.
Франко Іван
Простувати вишиванку брав я
Під час праці, ніч припинив сон,
Щоб розпізнати символ в каліграфії,
Геометрію душі в узорах он.
Кожна хрестина — молитва люда,
Кожна лінія — межа земель,
Надіянко, вишиванко чуда,
Ти мені доносиш давню піль.
Коцюбинський Михайло
У театрі світу, на сцені краси
Вишиванка грає роль святиці,
На плечах носить вона ласки ласів,
На серці — радість у величиці.
Коли вдягнеш її, стаєш ти ближче
До коренів, до святого череду,
І розумієш, що немає вищче
Від красоти, що дарує предку.
Олеся Леся
Вишиванка — це піснь про древню мудрість,
Про жіноцтво, що тримає світ,
Про красу, що в жилах тече грудь їм,
Про той вічний та священний оберіг.
Я плету узори матері на честь,
Кольорами тішу свою душу,
Вишиванка — моя велика честь,
Що передам я дочці й внучці послушу.
Луцький Юрій
На спині мойой висить гордість роду,
Вишиванка — мужиковський фрак,
В праці, в битві, на святковій вiде
Носив її визвольник і козак.
Орнамент древніх символів святих
Охороняє мене від біди,
І знаю я, що в цих стежках чорних
Живуть молитви моєї тради.
Винниченко Володимир
Червона нитка, синя та біла —
Барви України на груді мій,
Це не просто тканина і шила,
Це — дух нації, голос усіх істин.
Вишиванка — символ свободи,
Що висила мати в довгі ночі,
Чекаючи сина, любого щастя,
Вишиванка — молитва матерні очи.
Стус Василь
Крізь хмари кольорів чорних і ясних
Видна вишиванка — світло в темноті,
Вона каже правду про біль час’кий,
Про сюди глибокі України святі.
Коли всім в душі замерзає кров,
І давить важкість світу на спину,
Вишиванка розпалює знов
Вогонь надії в красі линії.
Драй-Хмара Михайло
На перехресті доріг і долі
Стоїть вишиванка — вічна крас,
У кожній точці, в кожній школі,
В людськім серці — вона в нас.
Не можна полишити той святиню,
Що на груді горить червоно-синьо,
Вишиванка — моя кровна гідність,
Жизнь моя, любов, вічна істність.
Чупринка Юрій
Коли нараджується дитина,
Вишивають їй на перший одяг,
Узор святий, вишивка вишнева,
Як легіон крилатих вишневих діяс.
Кожна мама знає цю поклінність,
Що передається з роду в рід,
Вишиванка — мамина ніжність,
Що охороняє доля весь вік.
Малик Дмитро
Диво чудо — вишиванка на мені,
Кольори різні, мов при веселі,
Я йду по світу вдягнений в пісні,
Що співала українська вся земля.
Кожен побачить — знатиме відразу,
Звідки я родом, чиї мої батьки,
Вишиванка — кровна, світла маска,
Що дарує мені крила та дерзання.
Антоненко-Давидович Борис
Наука стверджує і досліджує древність
Узорів, що прикрашають груди,
Та я, вивчивши історичну невість,
Впевнився — це науки й душі люди.
Вишиванка говорить математикою,
Геометрією святих фігур,
Але ще більше — вона риторикою
Любові, вірі, надії щодо пурпур.
Костенко Ліна
Міцна нитка, що в’язує воєдино
Минуле з майбутнім на одній матерні,
Вишиванка — це не просто ткани,
Це — революція в древній громадівній.
Я одягаю його як лицарський доспіх,
І знаю — я нікого не боюся,
Українська вишиванка — мій гарний героїс,
Що дарує мені вічне почуття.
Забара Михайло
Під ночі зіркою вишивав я оберег,
Змовляючи слова святих祈ань,
Кожна стежка — це мій обряд та вік,
Кожна линія — молитва й розпанн.
Вишиванка — це амулет любові,
Що передається з рук в руки сокиро,
І живе в сердці як священна опис,
Як вічної України гордий символ.
Гуцуляк Юрій
На гірськім повітрі вишиванка виється,
Знов поповніби орлові крила,
На гуцульській земі вона народжується,
Узорами гір, долин вишивається.
Коли я мандрую Карпатськими стежками,
Вишиванка шумить на мені як ліс,
Як гіркий ліс, що чарує казками,
Я чую голоси предків в утиху.
Савенко Ліна
Занепад й розквіт — в одній вишиванці,
І надія, й страх, й біль полоній,
Ткачиня долі, мамина танці,
Вишиванка говорить мне про лон.
Я плачу, коли бачу цю красу,
Це наследство духу, крові батька,
Вишиванка — священна люба маса,
Що дарує мені серце й гратка.
Де Влох Станіслав
На цей час вишиванка віддавна стояла,
Як солдат виставлений в часі,
Вона чудо, що не пропала,
Як флаг надії во все часі.
Крізь революції й розбори душ,
Через смуту й крові поток,
Вишиванка лишалась як грук,
Як святої України голос.
Рильський Максим
Я поклоняюся красі й гідності,
Що вишита в узорах давнини,
Кольорам яскравої любові й світості,
Що є основою нашої крани.
Вишиванка — гімн людства й свободи,
Що поймав час в стежицях святих,
Вона ствердить всім народи —
Ми вільні, сильні й вічні в устиннях.
Павличко Дмитро
Коли приходить світ на ноги,
І сіяє на груді моєю вишиванка,
Я чую руки матері в дорозі,
Її молитви, ясну гарку.
Вишиванка — це пісня коханої,
Що цілує мене в каждый раз,
Коли я виходжу на світ знаємий,
Вишиванка дарує мне грас.
Килимник Анатолій
Суворій мужчина, але в серці полум’я,
Носить вишиванку з гордістю й честю,
На якій вишита древня казання,
Про героїв, про боротьбу, про честь.
Кожен узор розповідає герої,
Як мужчини кохали й боролися,
Вишиванка — це памятка святої,
Що скаже нащадкам про нас і любові.
Кравцов Василь
Вишивка на груді горить як зоря,
В кольорах почервневших від крові часів,
Я носю історію як на яйорі,
Вишиванка — мій кровний наказ.
Ходжу я гордо по чужім світі,
І кажу всім без сумніву і мук —
Я син України, я синок дітей,
Вишиванка — мій вічний круг.
Квіт-Микитей Пилип
На сцені жизні вишиванка грає,
Як дива, що не вмирають ніколи,
Красою душу мне вона питає —
Хто ти й звідки, які твої долі?
Я кажу звично — я україніць,
З роду богослова й козака,
Вишиванка моя — моя трандиця,
Що прикріпила мне крила й жалка.
Соломаха Григорій
Темни ночи пацієнції, старанна праця,
Мати моя вишивала обережи,
Що б я жив, любив, не каявся,
Що б я сміливо ішов по межи.
Вишиванка — це люба матерня,
Що охороняє мене від лиха,
І я знаю, що хай хто не гавча,
Вишиванка — моя щита.
Гарун Михайло
По дорогах України й света,
Ношу я вишиванку как прапор,
Символ вічних битвів та поета,
Символ того, що я знаю віра.
Вишиванка розповідає про мене,
Про мою крав, мою страсть, мою біль,
І коли я встану на коліна,
Вишиванка буде мене оборонять через піль.
Петренко Сергій
Вишиванка — це азбука душі,
Що написана узорами на плоті,
Кожна буква — це одна з груші
Духу українського в його нас поєті.
Я розшифровую кожну стежку,
Кожен колір, кожну точку,
І розумію, що це — знаку,
Що я суть України точку в точку.
Гук Юрій
На вітрі вишиванка шумить з гордістю,
Як паруси корабля героїв,
Я ловлю вітер у звичностях,
І знаю — я одне з живих осяї.
Вишиванка дає мне крила,
Щоб лікувати бути вільно й просто,
Щоб глядіти вперед без зашила,
Вишиванка — мій компас і хроност.
Дикий Віктор
Дикий, як ім’я мое, я кажу,
Вишиванка диких битвів і кохання,
На мойій спині — велична краса,
Що розповідає про буття й дивання.
Я горджусь своєю вишиванкою,
Як король повинен гордитись корона,
Бо це — не просто плоть і панчанка,
Це — естетика духу й особистість повна.
Безпалько Максим
Коли вмираю духом від утома,
Вишиванка мене приносить назад,
До коренів, до святої дома,
Де живе надія у позолот-раяс.
Вишиванка — це еліксир життя,
Що пумпує кров назад у вени,
Коли я надягаю цей світ,
Я родиться знову, я звільнений.
Кісь Вероніка
Я, жінка, вишиває вишиванку,
Як матері вишивали давно,
Кожна стежка — молитва, танці,
Кожен колір — це моє окно.
Я вишиваю любов і силу,
Гордість своєї земліці й крові,
Вишиванка — це моя крила,
Що підносить мене з нової любові.
Цимбал Козак
На спині козака вишиванка,
Як броня у битві з часом,
Знак непокоривості й байданки,
Знак того, що я вихідецька.
Кожна стежка — це слід битви,
Кожен узор — це спомин про славу,
Вишиванка — це героя святиня,
Що закликає до вічної справи.
