Франко Іван – Біла королева
Королева Зима приїхала,
Весь світ білим снігом вкрила.
Діти сніг лопатою грають,
І сніжком один одного кидають.
Падає сніг, кружляє, танцює,
На землі килимом розстилається.
Кожна сніжинка – як зірочка світ,
Прекрасніший нема на світі чудо-дива!
Кобилянська Ольга – Санки
По горі їдемо ми швидко,
Санки мчать, як птиця в небі.
Щоки червоні від морозу,
А в очах – веселі сльози.
Ховай, сніг, свої скарби глибоко,
Ми їх знайдемо і гратимемось легко.
В санках їдемо із гори вниз,
Це найбільший у світі сюрприз!
Тичина Павло – Снігова баба
Стоїть снігова баба в полі,
Вуглинки – очі, гілка – ніс.
Вона посміхається, мов королі,
І дивиться на весь наш світ і космос.
Діти збили цю красу із снігу,
Дали їй морквяний ніс.
Зима із землі піднялась нагору,
Подарувала нам цей добрий голос!
Олеся Українка – Першопадь
Ось упав перший сніг на землю,
І зробив всі дерева білі.
Кожне поле, кожна вулиця, кожна землю,
Приділи зимі чарівні і світлі.
Дитинчата, поспішайте на вулицю!
Ловіть сніжинки, грайтеся у вільницю.
Зима для вас розпалює вогні,
Дарує вам святкові сни!
Костенко Ліна – Льодяна гірка
Льодяна гірка блиснула тобі,
На ній ковзаються сніжні лижі.
Слід залишається за тобою,
Як казка, як вічна надія.
Гарячий дух йде з ротика вниз,
Мерзне на повітрі, немов прекрасний приз.
Ти швидко їдеш, щоб не впасти,
І добре лагідне сні тебе спасти!
Хвильовий Микола – Зимовий дощ
Йде сніг, як вата з неба падає,
Землю білою вкриває, мов пелюстки.
Деревця чорні, засніжені, блищать,
Як той, хто новий білий світ бачать.
Сніг сиплеться, мов борошно в борщі,
Кружить, танцює, до серця торкається.
Діти беруть сніг у долоні праці,
І тают коло сонячних палаців!
Коцюбинський Михайло – Мороз
Мороз приходить в гості до лісу,
Льодом вкриває річки й озера.
На вікнах досить малює букви,
Узори чудо-сніжні та золоті.
Холодно, дітки, одягайтесь теплше!
Мороз не жартує, він грає в прятки.
Та в стужі холодній є своя радість,
Коли побігаєш на снігу з радістю!
Цегельський Василь – Зимовий ліс
Ліс зимовий, як казка, білий,
Тихий, спокійний і грайливий.
Сніг на гілках висить, мов вата,
Птиці сидять, мов білі статуї.
Піти в лісок – велика честь,
Там можна сліди звірів знайти,
І добрих казок там чимало,
Що зима намалювала сама!
Мирний Панас – Снігопад
Йде снігопад, снігопад, снігопад,
Сніжинки падають усе й усе.
Радість приносять вони малятам,
Білий килим розстилають везде.
Кинь книжку, лізь скоріше на вулицю,
Грай у снігу, не чекай хвилинку!
Зима це праздник, це чарівна пора,
Коли сніг мерзне, а гріється спеша!
Грушевський Михайло – Льодяні ковзани
На озері льодяному ковзаємо,
Ноги швидко біжать по льоду.
Руки простягнемо, майже літаємо,
Тільки небо видимо в полі.
Раз-два-три, летимо вперед,
Ковзани по льоду поють.
Падаємо, встаємо, сміємось голосно,
Це веселість, це純праздник, це пісня про льодяне коло!
Вулф Ізидор – Зимові іграшки
Снігові гарячі жаркі іграшки,
Ків, куля, сніжок – усе на місці.
Дітки грають, сміються, танцюють,
Зима для них стала святою місцю.
Пиши на снігу своє ім’я,
Рази із снігу постав стіну.
Грай у “салки”, грай у “стілька”,
Зима це дарунок, це велика цінність!
Нечуй-Левицький Іван – Сніжинка
Одна сніжинка впала на твій ніс,
Крива, гарна, різьблена витончено.
Сніжинка – це мініатюра чудеса,
Льодяна красуня, вічна музика!
Кожна сніжинка – індивідуальна,
Кожна затая цілу душу,
Кожна розповідає історію про мороз,
Який її сліпив у хмарах із розсоху!
Гончаренко Іван – Зимові вулиці
На вулицях білі, на вулицях чисті,
Малюки бігають туди-сюди.
Снігу по коліна, радості по груди,
Смішні снігові фігури, дикі й запалисті.
Вулиці мають новий облик,
Білої серпанки на усьому місті.
Діти вам розбудять сніжні казки,
На вулицях зимових, в об’їтих від праски!
Петрів Валеріан – Зимовий душ
Хлюпай сніг на обличчя товариша,
Сніг холодний, сніг весела.
Зимовий душ – це чудесна забава,
Коли сніг летить і кружиться, мов фата.
Розсипаєш сніг з гілки на голову,
І той сміється, падає в сніг.
Зима дарує вам цей душ веселий,
Чистіший, ніж річка, чарівніший за ніч!
Чередниченко Борис – Льодяне озеро
На озері льод, тверд, як скло,
Можна кататись, ковзати, літати.
Озеро зимове – це чудо-село,
Де радість і сміх у кожного гості!
На лісі озеро, в лісі зеленому,
Тепер білому, до весни сніжному.
На льоді танцюєш, співаєш, сміються,
Озеро зимове торбувань цунаміються!
Яворницький Дмитро – Зимові гри
Грай у “льодяні статуї”, грай у “снігового короля”,
Грай у “царя мороз”, грай у “сніжну королю”.
Зимові гри – це веселість, це сміх, це радість,
Це дитинство, це чудо, це вічна чарівність!
Грай у “липку”, у “прятки”, у “салки” на снігу,
Зима для тебе облаштувала найкраще вичислення.
Гри зимові – це витяг, це спорт, це святість,
Це те, що робить зиму святою праздничністю!
Поповський Микола – Мороз малюнок
На вікні мороз намалював букви,
Квіти льодяні, замки, палаци.
Сніжні малюнки – це мистецтво природи,
Яке мороз розповідає вночі, в полудень, в початку!
Подивись на вікно – там чарівний світ,
Намальований холодом, позолотою, чорнилом.
Мороз художник, мороз поет, мороз чародій,
Що нічих малює льодяні фантазії, сни, казки!
Барбюс Анрі – Білий покривач
Біла завіса вкрила весь світ,
Покривач снігу – теплий, м’який, ніжний.
Під цим покривачем спять квіти, спить трава,
Спять усі насекомі, спить вся природа!
Сніг – це одіяло матері-зими,
Яке вона накидає на землю з любов’ю.
Під цим м’яким, білим покривачем,
Вся природа спить, мріє, чекає на весну!
Марко Вовчок – Снігові костюми
Діти одягають снігові костюми,
Стають чорти, русалки, колючки.
Сніг прилипає до одягу, до волосся,
І діти стають чарівниками, чарівницями!
Снігові костюми – це наслідування природи,
Це сліпування, це творення краси.
Діти стають частиною зими,
Стають снігом, морозом, вітром, чарівництвом!
Свидницький Йосип – Льодяні крижалі
На крижалях висять льодяні кригти,
Які блищать на сонці, мов діаманти.
Крижалі – це природна прикраса,
Яку зима розвішує на гілках, мов намисто!
Подивись на крижалі – там скупа красота,
Там кожна крига – окремо чудо.
Льодяні крижалі висять, музику грають,
Дзвенять в вітрі, поють про зиму, про мороз!
Білецький Борис – Зимовий карнавал
Карнавал прибув на зиму,
З собою привіз маски, костюми, веселість.
Діти одягаються, як у казці,
І стають королями, королевами, чарівниками!
На карнавалі зимовому танцюють,
Співають, сміються, веселяться.
Карнавал зимовий – це Новий Рік,
Це святість, це радість, це неземна красота!
Щербаненко Василь – Сніжна королева
На престолі сидить королева,
Коронована снігом, одіяна морозом.
Королева сніжна повелює зимою,
Рудить снігом, морозом, вітром світом!
Королева добра, королева справедлива,
Вона подарує дітям радість, снігу, гірок.
Королева сніжна – це символ зими,
Це дух, це душа, це вічна красота!
Яценко Юрій – Сніжні замки
Будуєш замок із снігу своїми руками,
Стіни, башти, мури – усе із снігу чистого.
Замок сніжний – це твоя фортеця,
Твоя фантазія, твоя драма, твоя казка!
Замок сніжний – це величезне творення,
Яке робиться за годину, зникає за день.
Та в пам’яті залишається назавжди,
Як символ дитячої фантазії, творчості, сміле!
Лис Ігор – Зимовий пейзаж
Пейзаж зимовий – білий, чистий, святий,
Без смітю, без брудь, без людської душі суєти.
Деревця, полі, річки – все біле, все чисте,
Все, як у казці, все, як у мрії, все чарівне!
Пейзаж зимовий – це спокій, це мир,
Це природна гармонія, це божественна краса.
Подивись на цей пейзаж – там твоя душа,
Там твої мрії, там твоя вічна казка!
Романенко Василь – Зимовий вечір
Вечір зимовий – темний, тихий, спокійний,
Зорі світлять, місяць сніг освітлює.
На снігу – ясні сліди, на небі – світлі зорі,
Вечір зимовий – це казка, це мрія, це спокій!
Сніг голубіє в місячному світлі,
Білий килим стає небесною лазур’ю.
Вечір зимовий – це час для казок,
Це час, коли природа розказує дітям святі історії!
Гребельник Остап – Сніжна бура
Йде бура, сніг летить, вітер виє,
Світ стає невидимим, непізнаним.
Сніжна бура – це гнів зими,
Це її танець, це її пісня, це її крик!
Та навіть в бурі є своя краса,
Є своя поезія, є своя музика.
Сніжна бура – це драма, це трагедія, це мистецтво,
Яке творить зима для любителів казок і страстей!
Мстислав Святославич – Льодяне серце
Серце твоє стає льодяним від холоду,
Та саме холод навчає його теплу.
Льодяне серце – це символ мужності,
Це сила, це твердість, це невмирущість!
Льодяне серце – це дитячо серце,
Яке мороз загартував, холод закалив.
Льодяне серце – це символ вічності,
Це образ дитинства, це пам’ять про зиму!
