Франко Іван – Чарівна зима
Прилетіла зима біла,
Білим снігом землю вкрила,
Всі дорожки замела,
Ліс в казку перетворила.
Мерзне річка, спить під льодом,
Засинають всі з народом,
Тільки ми гуляєм вільно,
На санках котимся сильно.
Сніжинки танцюють в танці,
Грають з нами в перегонці,
Радість дарує нам зима,
Чарівниця чудо-дама!
Коцюбинський Михайло – Зимовий ліс
Йду я лісом в день морозний,
Вранці ранок мене розбив,
Срібний іній на гілках,
Все блищить, все чарівно.
Тиша білої зими,
Слід лисиці видно-видно,
На снігу малюнки дивні,
Як казка живе в лісу.
Ель стоїть як королева,
В білих шубах, в срібній кров’ї,
Зима – королева світу,
Панує повсюди тут.
Денисенко Олександр – Снігопад
Йде снігопад, танцює снігопад,
Порохом білим осипає хлопців,
На шапочках білі снігові горбики,
І личко у снігу, як маска гарна.
Де-де-де летять сніжинки вниз,
Як пух із дивних потойбічних місць,
Кружляють, танцюють в повітрі легко,
І тают на щічках, як думки тепле.
О, снігопаде, дарунок небес!
Ти скрив весь злий світ сніжною пеленою,
Зробив усе чистим, прекрасним, святим,
Весь світ під тобою — казка, не світ!
Олійник Борис – Льодовий катанок
На льоду катаюсь я,
Ноги мчать, печаль біжить,
Ловко крутиться, танцює,
Сміх звенить у хлопців, дівчат.
Льодовий катанок – мрія!
Тут усі й веселі, й шумні,
Падаємо, встаємо знову,
Та смішимось одне одному.
Зима дарує радість ясну,
Коли катаємось на льду,
Коли сніг блищить під місяцем,
Коли в грудях гріє теплу.
Панч Василь – Рукавички й шарфик
Теплі рукавички мої,
Зв’язані мамою милою,
Вони мене грійють, закривають,
Від морозу крили-крили.
Шарфик червоний намотаю,
На горлі тепло мотаю,
Колір яскравий, веселий,
Як прапір червоний святий.
Шапочка на голові,
Сніжинки на ній сидять,
Вишиває їх зима,
Вишивальниця святая.
Кримський Сергій – Морозні вікна
Подивись на вікна нашого дому,
Скільки льду намерзло вночі!
Малюнки фантастичні, дивні,
Немовби художник писав.
Тут ліси й гори ледяні,
Казкові замки, вежі чарів,
Замкові двері, казкові сходи,
Все зроблено морозом-чаром.
Я чарую, на малюнки дивлюсь,
Уявляю далекі світи,
Де льодові королі панують,
Де танцюють снігові діви.
Стельмах Василь – Ніжні сніжинки
Кожна сніжинка по-своєму гарна,
Геометрія немого льоду,
Як програвши, так чудо творяться,
На зимовому холодному поді.
Шість кутиків – чудо математики,
Симетрія дивна природна,
Як можна так гарно творити?
Природа – найкращий художник.
Сніжинка падає на долоню,
Злегка дивлюсь на неї я,
І щезне в миг, як чара, як дива,
Розтане в теплі сльози льоду.
Редько Василь – Зимові гри
У двір ми бігти поспішаємо,
Сніг лежить, хрущить під ногами,
Сніжки ліплю без утримання,
І кидаю, кидаю в друзів.
Фортеця снігова будуємо,
Укріплення робимо справді,
Готуємось до великої брані,
До сніжної великої ваги.
Потім лягаємо на снігу,
На спині, з розпростертим крилами,
Ангельськів силуети робимо,
На білому полі ночі.
Конопленко Юрій – Рождественська ніч
Зима святкова, різдвяна,
На вулиці гілки зелені,
На них глум видно яскравий,
Святкується вся наша школа.
Ели в парку стоять красиво,
Прикрашені, ув’язані гарно,
Як королеви вони одягнені,
У сніжну шубку мрії.
І запахи хвойних дерев,
І дзвіночків дзвін веселий,
І сніг блищить в темноті,
Як діамант різдвяний.
Гребінка Євген – Зима в полі
Поле біле, безкраї біле,
Немовби весь світ засинав,
Дорога біжить крізь сніги,
Гарних тропин до діаспори.
Дерева стоять як стовпи,
Як кордон в межах держав,
Кожне дерево – стовп праці,
Кожне – пам’ятник природи.
Вітер вії, вітер поурав,
І коло вирує, коло летить,
А гуляю я біля полів,
Вслід за снігом і ледь дихаю.
Гончар Олесь – Новорічні бажання
Коли зима наступає,
Й новий рік подарується,
Я бажаю, я прошу,
Щоб усі були здорові.
Щоб на світі не було біди,
Щоб усі були веселі,
Щоб усі сміялись, радилось,
Щоб дарувалась лиш добро.
І сніжинки в танці танцюють,
Несуть бажання до небес,
І новий рік приносить надіжду,
І у серці – світ, благодать!
Загребельний Павло – Білий ранок
Вранці білий, вранці чистий,
Зима ночі тихо спала,
Намели снігу, намели білі,
Весь світ перетворила в чудо.
Перший промінь сонця гарний,
На снігу грає, іскриться,
Крижинки блищать, сяйють,
Як діаманти королів.
І весь світ блищить в золоті,
Хоча холодно, але гарно,
Природа — королева малювачка,
Зима — дивна, чарівна донька.
Свідницький Артем – Ковзанка на річці
На річці ми катаємось,
Крижинку під ногами чуєм,
Як ковзанка мчимо швидко,
Як ласточка летимо кудись.
Попозаду кричимо з радості,
Перед нами — безкінечна ковзанка,
Холодна, але чистая, прозора,
Як скло, розтавлене на землі.
І річка спить під льодом білим,
І ми катаємось по сніжній ковзанці,
I сміх звенить, i серце радіє,
I зима дарує нам свободу!
Тесленко Віктор – Сніжний замок
Будуємо ми замок чудо,
З снігу кубики ліпимо,
Вежі вищі, вищі, вищі,
До небес, до зірок майже.
Укріплення, мури міцні,
Льодяні ворота прекрасні,
І король сніжний правитиме,
У замку, де морозу честь.
Але сонце прийде весною,
Замок наш розтане, звідсіль,
Але пам’ять залишається,
Про зиму, про чудо, про сніг.
Назарко Сергій – Зимова мандрівка
Мандрую я лісом зимовим,
Крізь дерева білі й прекрасні,
І сліди лиш мої залишаю,
На білому снігу слідики.
Де-де слід лисиці видно,
Де-де горобець сховався,
В лісі тиша, смуток, спокій,
Спить природа крізь мороз.
Але я іду далі, далі,
Подивитись дивам зими,
Подивитись красотам природи,
Що дарує нам королева білих ночей.
Вовк Василь – Мрійний сніг
Сніг идеальний, білий, чистий,
Падає тихо, тихо, ніжно,
Як пір’я з небес спускається,
Як сон на землю опускається.
Мрійний сніг, безсоння ночей,
Де-де падає, де-де вирує,
Танцює в повітрі вільно,
Немовби музику чує.
І я стою й дивлюсь просто,
На танець білих снігинок,
I в думках далеко, далеко,
Де царство чудес, де казка живе.
Яновський Юрій – Зимовий день
День зимовий, день короткий,
Сонце встало високо — нізько,
Світло блідне, світло сумне,
Але гарне, але святе.
Мороз кусає щічки рожеві,
Дихання мроз перетворює в диму,
На лиці льодяні сльозинки,
Та душі гаряче, гаряче.
І коли прийде вечір темний,
Зайде сонце, зникне світло,
І зима панує, панує,
Королева довгої ночі.
Матвієнко Олег – Сніжна наметниця
На даху дома сніг лежить,
Як наметниця мяка, гарна,
Захистить від дощу, від вітру,
Захистить дім від холодину.
І льодяні краї даху,
Як кружево, як скатертина,
Висять вниз, як у церкві,
Як в церкві Божої милості.
А з дахів полишають краплі,
Крижинок шнури довгі, дивні,
Немовби органна музика,
Зірваних ниток гра безсмертна.
Куцало Борис – Ранкові сніжні узори
Вранці встану, подивлюсь,
На вікна, де мороз творив,
Чудесні малюнки, чудо,
Який художник малював?
То пальми тропічні видно,
То гори вишокі, стіни,
То казкові міста видно,
То королеві палаци святі.
І кожен день — нові узори,
Кожна ніч приносить див,
Мороз — художник чарівний,
Він малює, бо все цінить.
Лиман Павло – Белокрилий вітер
Вітер відує, вітер вірує,
Білокрилий, швидкий, легкий,
Несе сніги, несе холод,
Розносить білу поющу ніч.
Вітер вьється, вітер крутиться,
Танцює з сніжинками в танці,
Вихрем їх по небу кружить,
Музику незримо грає.
Але не страшно, не страшно,
Вітер зимовий, вітер святий,
Він захистить, він захистить,
Від гріхів і від печалі.
Царинник Костянтин – Коледниські пісні
У вулиці йдемо, колядувать,
Пісні співаємо звісно святі,
На дверях дукуємся, просимо,
Нехай дарує добро, благодать.
Голосистьки наші дзвенять,
Вулицею розносять радість,
I люди з домів виходять,
I дарують нам цукерки, грошики.
А зима слухає, слухає,
Відповідає холодом, снігом,
I казка колядна, казка святая,
Поправляє серце, душу, спасает.
Головатий Іван – Льодяна бук
Букова дерева стоїть,
Та з льодом, та під снігом,
Кожна гілочка покрита,
Льодяною коркою чистою.
Як кришталь, як срібло сяйливе,
Як намисто королеви,
Таке дерево, таке видання,
Як в казці, як в святому місці.
От ветерець зачинається,
Гілочки трохи нахиляються,
Льодяні дзвоночки звенять,
I музику творять, музику святую.
Головатий Максим – Сніг удома
На балконі тримаю снігу,
На долоні холодну, білу,
Розглядаю кристали крихітні,
Як геометрія небес.
Сніг у майстерності творить,
Геометричні фігури див,
Де два однакові немає,
Кожен сніг — оригінал, чудо.
І щез сніг на руці мойій,
Розтав в теплі, повернув воду,
А пам’ять залишилась, залишилась,
Про зиму, про чудо, про снег.
Козацький Петро – Санний спуск
На санях зі гори спускаємось,
Вітер свище в вухах гарячо,
Снігом облітуємо, летимо,
Немовби птахи в небі синім.
Адреналін в крові мчить,
Крик радості зриває груди,
A внизу земля наближається,
І припиняємось, сміємось, дихаємо.
Потім знову, знову, знова,
На санях на гору ми лізимо,
На санях зі гори спускаємось,
В радості, в танці, в забутті, в грі.
Водолазький Василь – Зимова тиша
Тиша в лісі, тиша вічна,
Сніг падає беззвучно, ніжно,
Не чути навіть птах жодного,
Не чути жодного живої голосу.
Але в цій тишиформула найглибша,
Навернення, розмисливість, спокій,
Зима вчить нас слуховать,
Слуховать голос тишини божественної.
І в цій тишині розуміємо,
Як гарно бути один на один,
З природою, з собою, з Богом,
В білому царстві зимових днів.
Мартович Дмитро – Розтала рікаша
На річці сніг тане, розтає,
Ідуть, текуть, шумлять потічки,
Крижина тріскає, тріскає,
Дзвенить, рокоче, гримить.
Весна намагається прогадати,
Хоча зима ще не пішла,
Але потоки вже пробуджаються,
Вода шумить, бунтує, живе.
За тиждень-два вся річка verde,
Вода як водоспад звучить,
Життя повертається, повертається,
Й зима здає свої вахти.
Кравець Сергій – Пингвіни зимовані
Я мріяю про пингвіни,
Що мерзнуть на льодах німеччини,
За полюсом вони живуть,
Їм холод — дім, їм лід — родина.
І думаю, як вони радують,
У ледяній воді плавають,
На льодах білих сумують,
Але не журять, не страдають.
О, як хотів б я бути разом з ними,
На льодовій пустині цалком одній,
Щоб відчути той холод істинний,
Щоб пізнати зиму донізу.
Гладкий Артемій – Зимова казка
На ночі, коли спимо ми,
Зима розпочина казку,
Дерева стають королями,
Снігинки — феї, королеви.
І в лісі танцюють королі,
Вечір святкує розмай,
Легенди мовчачі розповідаються,
В морозній, таємничій ночі.
А з ранком гроблю розвіювається,
Казка тиха відходит додому,
Але сліди залишаються,
В серцях дітей, у душах снігом.
Безпалько Максим – Морозна краса
О, морозна краса, блищи,
Діамантові сяйла вілльні,
На гілочках, на стеблах трави,
На павутинні срібній дива.
Мороз мальор творить без слів,
Без фарб, без пензля, без шпаків,
Лиш дихаючи холодом,
Світу дарує красу святу.
А я стою й дивлюсь, дивлюсь,
На цю красу, на це чудо,
І розумію, розумію,
Що Бог — мудрий художник святой.
