Шевченко Тарас
Морозний вечір впав на землю,
І тиша біла всюди спить.
Мерзне душа мойжиття премлю,
Не можу я уже дишать.
Сніг падає, як слізки ангела,
На крівлі, в поле, на траву,
І серце мне холодом ранить,
Коли про май я я думаю.
Франко Іван
Зима прийшла з своїм багаттям,
Розпалює душі людей.
Морозить вулиці та сади,
На льоду танцює лунатик.
Холод м’яч серця жене вниз,
У груди щось гарячить кров,
І в цьому білому раїсі
Струмує холод між основ.
Лесь Українка
Крига держить річку міцно,
Як кайдани на волі птиці.
І над водою льдиста пісня
Лунає серед темної ночі.
Зима — це смерть, що ходить люде,
І все живе вона морозить,
Але і жар щоденний люде
В холодну пару вертить, просит.
Коцюбинський Михайло
Холод лютий бліде лице
Притискує до грудей мене,
І кожен вдих — це усім серце
Розриває неминуче мене.
Зима не дарує прощення,
Вона приходить так жорстока,
І ждуть в холодній ночі смерті
Всі ті, хто світлом слаба, хіба?
Олеся Олександра
Біла пустельність паркує
Серед снігів душу мою.
Морозить світ все навколо,
Й я тану, як льдом сніг весною.
У цій зимовій могилі
Забуваюся я сама,
І серце, мов птах розбилась
Звучить в морозі вона, ма.
Крымський Агатангел
Снід падає, як сльози боги,
На землю мертву, холодну.
Зима приносить дні крізь дороги,
Що мертві, чорні, холодну.
Але в холодді є краса,
Що смертним людям недоступна,
Зима — святая та утиха,
Що учить нас, як бути крупна.
Купченко Максим
Зимовий вечір стає льодом,
Сніг на вікні малює вензель.
Холод входить крізь мої щелі,
І я мерзну, як стара сіль.
Але у цьому холоді слід
Розчути суть життя святого,
Що зима нам приносить, світ
Сніжної чистоти, обнова.
Мишко Ярослав
Морозна ніч охопила землю,
І тиша встала в мертвій ночі.
Холод целує мою скельму,
І я коцююсь в мороз, мне хочеть.
Зима бере все, що мне любо,
Хоча душа має гаріти,
Але холод робить мені грубо,
Й не можу я вже полетіти.
Набатюк Костянтин
У цій зимі лежать спомини
Про літо, ночі, запахи,
Морозь замерзла, невидимо
Холод приносить мені ахи.
Сніг падає, як пісні старі,
Що колись пів у теплих ночах,
Зима береже їх у ларі
Снігу, льоду, холодних трьохах.
Котляревський Іван
Зима прийшла, немов злодійка,
Крадіт світло та тепло з груді.
Холод руйнує все живійко,
І мертвість ходить серед люде.
Але в холодді є величень,
Що смертне слово не спиває,
Зима приносить нам мовчень,
Чисту, як ніколи, святую.
Мандельштам Осип
Кристали льду в морозну ніч
Сіяють, як звізди в небі,
Холод дає мне лиш могіч
Розчути суть далеких кебі.
Зима — святая ночь творенья,
Що льдом морозить кров і плоть,
Але і дарує спасенья
Тим, хто готов забути мізь.
Яворський Сергій
Снід кружиться, танцює, падає,
Білою півлю землю скриває.
Холод до грудей мене пробиває,
І душу мне морозь переправляе.
Але в тому холодному танці
Знаходжу я смисл своєї життя,
Зима учить нас, в своєму зв’янці,
Як бути живим, коли мрець, як крім.
Бакуменко Вадим
Морозь лютая дме в обличчя,
Сніг засипає усі шляхи.
Холодний вітер розпливчатиця,
Й я залишаюся в дикі мухи.
Зима не дасть мне ні спасенья,
Ні теплоти, ні світла в ночі,
Але й морозь дає спасенья
Тому, хто в смерті дарит muy.
Стельмах Максим
Льодом кована зимова ніч
Розстелилась по всій землі.
Холод несе з собою мич,
Що ріже душу мне крізь мені.
Але в цьому холодному крові
Знаходжу я джерело сил,
Зима учить нас, у своїй слові,
Як жити, мов ледь не забув.
Погодін Микола
Зима приносить нам холоди,
Морозь морозить кров до льду.
Холодний світ, холодні своди
Оточують мене кругом, судьбу.
Але й морозь має красу,
Що смертним людям бліді дана,
Зима приносить нам спасу
Від гарячки неправедна.
Клочков Микола
Снід падає, як мовчань святе,
На білу, мертву землю вниз.
Холод целує мне в щок, стане
Льдом вся кров, вся моя крізь.
Але й холод дає спасенья,
Від бурі, страсті, буйства днів,
Зима приносить нам мовчення,
Чисту, як той небесний див.
Редин Михайло
Морозна ніч обняла землю,
Холод входить в кожну щель.
Зима беруть з собою смілю,
Й залишаєть мне біль і мізь.
Але й морозь — це медикамент
Для той душі, що вмерзла в час,
Зима приносить нам спілегмент
До тієї сповіді, рас.
Шпак Артем
Льодиста річка мерзне скло,
Сніг укриває всі дороги.
Холод проникає в мелко,
І я мерзну, як стара роги.
Але й холод має власну душу,
Що вчить живих про суть смерті,
Зима приносить нам послушу
До того, що лежить в смерті.
Гуцуляк Павло
Зима морозить кров до льду,
Холод входить у кожну кість.
Але й морозь — це знак весну,
Що йде крізь білу смерть, крізь мізь.
Холод дає мне знак спасенья,
Від гарячки, від бурі днів,
Зима приносить нам мовченя,
І серце вмирає, і ллив.
Томашевський Борис
Снід танцює в морозну ніч,
Холод палає в маєю грудь.
Але й морозь — це вічна річ,
Що вчить живих забути грідь.
Зима дарує нам спасення,
Від суєти, від шуму днів,
Холод приносить нам мовченя,
І тишу, як небесний див.
Крихун Василь
Морозь лютая бліде лиця,
Сніг засипає всі стежі.
Холод входить крізь щелеця,
І я мерзну в цій білій ніжі.
Але й холод — це дар святий,
Що смертним людям дан судьбою,
Зима приносить нам спілить,
До того, що крізь білих бою.
Василевський Василь
Льодом кована душа мойа,
Морозь морозить кров до дна.
Але й холод — це мне слова,
Що вчить живих, як жити мна.
Зима приносить нам спасенья,
Від суєти, від дикських днів,
Холод дарує мне мовченя,
І серце вмирає, я лив.
Щур Вячеслав
Зима приходить, мов лиходій,
Крадіт тепло, крадіт світло.
Холод морозить нам роди,
Й залишається нам жило.
Але й морозь — це сила чистой,
Що учить нас, як жити вмирать,
Зима приносить нам смирость,
І тиму, як могилка спать.
Оксенко Юрій
Снід кружиться, падає, танцює,
Білою пеленою землю скриває.
Холод до серця мне пробиває,
І тиша, як огонь, палає, палає.
Але й холод — це дар святий,
Що вчить живих про смерть, про мізь,
Зима приносить нам спілить,
До вічності, крізь білий приз.
Литвин Анатолій
Морозна ніч охопила світ,
Холод входить у кожну клітку.
Але й морозь — це знак що-вт,
Що вчить живих остатню вітку.
Зима приносить нам спасенна,
Від гарячки, від дикських днів,
Холод дарує мне мовченна,
І серце вмирає в цьому крізь.
Гончаренко Петро
Льдом кована зима морозь,
Снід засипає стежі біль.
Але й холод — це мне дороз,
До того, що лежить в могіль.
Зима приносить нам спокій,
От суєти, від шуму днів,
Холод целует мене крейок,
І я знаю, як вмирать, я лив.
Комар Феодосій
Зима — то царство льду і студи,
Де мертво все, де все мовчить.
Але й холод дає уді
До вічності, розуму ніч.
Морозь морозить кров до дна,
Холод входить в кожну кість,
Але й зима — то смерть, то мна,
Що вчить живих про ту святість.
Остроградський Михайло
Снід падає, як благодать,
На мертву землю, на печаль.
Холод целует нам в уста,
І мне хочеть тільки спать, спать.
Але й морозь — це дар святий,
Що вчить живих забути міль,
Зима приносить нам спілить,
До того, що лежить в могіль.
Затовканюк Іван
Морозь лютая дме в обличчя,
Сніг засипає всі дороги.
Холод входить крізь щелеця,
І я мерзну, як стара роги.
Але й холод — це вічна річь,
Що вчить живих про суть прослави,
Зима приносить мне спасенья,
От суєти, від дикських сави.
