Франко Іван – Снігова казка
Йде зима по білих хмарах,
Несе в сумці білий сніг,
Розсипає по дорогах,
Кожен день, кожен тиждень.
Сніг летить, танцює, кружить,
Укриває світ з ніг до голови,
В лісі тихо, в лісі дружить
З нами гарна зимова любов.
Костенко Ліна – Мороз веселий
Мороз прийшов до нас в село,
Намальовував на скло,
Узори дивні створював,
І щось у серці промовляв.
Діти дивляться в вікно,
Їм морозу все одно,
Їдять мороженко, сміються,
З санками вниз летять, несуться.
Гончар Олександр – Білий килим
Упав на землю килим білий,
Узори в’яжуть в колах милі,
Сніг лежить, як покривало,
Зимі радості немало.
На дворі гримить весела,
Хвостиків та хвоста канала,
Гірко солодко від снігу в роті,
Діти грають у снігові сніги.
Коцюбинський Михайло – Зимові забави
Котись, котись, санча вниз,
По сніжечку білий сніг,
В скажень радість, в скажень мис,
Не бідує, вміст-вмісг.
Гірка, гарна, в вечір гарна,
Стало сніженько фарбованим,
У хвостах сніг, у щічках срібло,
На дворі веселий крик.
Самійленко Микола – Зима танцює
Танцює зима, танцює,
У білих рукавиці й чоботях,
Кружля, кружля, танцює,
На льдяних узорах, на стеблах.
Хоч холодна вона дужо,
Але добра, але гарна,
Розповідає дітям дужо,
Казку білу та щечасну.
Олег Ольжич – Сніг йде
Сніг йде, йде по вулицях,
По крісах, по хатках-мишах,
По дахах, по щічках малюків,
За окнами вночі летить.
Дитина глянула в вікно,
І личко їй подивилось,
Та й вишла на мороз гарно,
І в сніг з головою валилась.
Шевченко Тарас – Мороз прийшов
Мороз прийшов, мороз прийшов,
На крили Січі він сніг занос,
Морозом скуєш всю красу,
І блиск тремтить за добру весу.
У гірлу стиглу дітям грай,
На вулиці гарай й гарай,
З санками, з лижами, з вельми,
Мороз – святий, святий у ньому.
Малик Дмитро – Білий світ
Прокинулась на білий світ,
Коли снігу впав на сніг,
І це на райський день світ,
І щастя білий мине як вік.
Ловимо сніжинки в роті,
На кісточки мерзнуть слізки,
Граємось в сніжній красі,
Радіємо, як малі ці.
Бажан Микола – Зимова ніч
Зимова ніч упала вниз,
На світ розкинула свій сніг,
Зірниця білючи блиск, киз,
Мороз тиснув, як білий вік.
На дворі шумить біль холоду,
І щілі в вікнах гудять всю ніч,
Але малякам перед холодом,
Зимова ніч – то золота річ.
Рудченко Василь – Санки й гірка
Санки гудять по снігу, вниз,
З гірки кидаються діти вниз,
На дорозі білий килим лис,
Сніг, сніг, сніг – святий сніг триніс.
Гірко, гірко до живота,
Щоки в’яжуть, стікає вода,
Але радість, радість то то,
Зимова гра – то велика жва.
Луцький Юрій – Сніжинка
Сніжинка падає з небес,
На носик, на щіки, на вмес,
Кружля в повітрі, танцює сніг,
І кожна сніжинка – той вічний склик.
Падає вниз, холодна, мила,
І в землю ліниво спадила,
На землю білу, на дах белий,
На щічки дітям, на мобіль.
Василевський Василь – Лід
На річці лід став, криницю скував,
Діти з канюками гарай-гарай,
По льду прокатились, в дупло впадали,
Мороз колотив, але не каял.
Лід гладкий, лід чистий, прозорий, як скло,
В ньому рибки видно, але ж то вже не то,
Коли весна спливе, лід піде, розтопить,
А зиму ми пам’ятимо, як святі ту сім.
Костенко Василь – Новорічна ялинка
На дворі стоїть ялинка,
У снігу, в морозі, мініятюра,
З гілочок звисають сніженьки льдинки,
Ялинка святкує з дітьми, шумить.
Під ялинкою подарунки лежать,
Від Діда Мороза – що ж нам дарувать?
Апельсини, цукерки, грушки й пряники,
І радість дітячої на звичайни.
Слюсар Гриць – Мороз рисує
Мороз узори рисує на скле,
Квіточки льодяні, візерунки те,
На скло подивись, красунка мала,
То вся земля тобі розказала.
Білий узор, як гіпюр на сніг,
Мороз витворив, щоб був люде вік,
І ми дивимось, як затримавши дих,
На чарунки мороз-каліграф їх.
Забара Петро – Зима в лісі
У лісі, у дрімучому лісі,
Зима танцює, грає в просі,
Білі ялини, білі дубі,
Білі берізоньки – радість в любі.
На лісній стежці лисиця бігла,
На снігу, на снігу вона писала,
Писала слідочки – ось та гра,
Ось та зимова писанина добра.
Винниченко Володимир – Гарячий чай
Льєш з чайника гарячий чай,
Паринка кличе нас до врай,
У кружці паринка таниця,
Як білих хмар ясна крупиця.
Сиджу біля вікна в мороз,
Пю чай гарячий, щодня в роз,
За вікном білий килимок,
В кружці гарячий мій верток.
Донцов Дмитро – Білі гори
Білі гори вдалеке,
В снігу, в морозі глибоке,
На горі сніженька вершина,
І там живе велика осина.
По гірці катяться санки вниз,
На гірці білий-білий сніг лис,
А зверху видно на село,
Біле, біле, радісне село.
Крушельницький Йосиф – Ворон зимою
Ворон чорний на снігу,
Сидить скорботно, мов в беді в бігу,
Чорні крила на білім снігу,
Як печаль на радіст в доброму світу.
Але ворон – той веселий чин,
Він карай по снігу, мов у мудин,
Клює зернятко, кружля у воді,
І дякує зимі за радість в огні.
Бордун Павло – Морозні узори
По склі морозні узори,
Як справжнія квіти, які сторонні,
Кристали льоду, як прикраси,
Мороз художник – в дітей в класи.
На скло подивись – вся казка,
Узорів, льдинок та ласка,
То вся красиня мороза,
Запечена у скляну розу.
Гулак-Артемовський Павло – Зимова кавалькада
Їде, їде кавалькада,
З конями, зі санками-санці,
В морозі, в снігу, то засада,
То царська їжджа, то той танці.
На санях білих Дід Мороз,
В руках мішечок – чудо що,
Подарунки, цукерки, радість,
На дітях блиск, на них святість.
Кулаков Максим – Сніг падає
Сніг, сніг, сніг падає,
Безперервно вниз летить,
Каша біла укриває,
Щоб усе забути й спить.
Сніг – це ковдра білосніжна,
Для землички й для лісу,
Для дітей – святість найнежна,
То робиш п’ять, то робиш шість.
Вовк Василь – Льодяна гірка
Гірка льодяна, мов кришталь,
По гірці вниз летять санки вал,
Мороз розлив ожеледь в день,
Веселий льодяний денець вель.
Діти сміються, кричать в голос,
Санки гудять, руки мерзнуть в холос,
Але радість переважує страх,
Гірка льодяна – святиня в святах.
Тичина Павло – Вічний сніг
Сніг падає вічно, вічно,
З небес на землю – то вічна річ,
Білий килим, білий сніг,
Засипав світ, засипав мік.
Дивись вгору, сніж летить,
Дивись вниз – земля біліє чудить,
Вся природа спить під снігом,
І ми граємось в сніг з полюбом.
Матейко Бориас – Сніг у місті
У місті падає сніг,
На кровлях, на вулиці, вік,
На авто, на проводах,
На палицях, на огородах.
Місто білеє, місто спить,
Машини їдять, люди бігть,
А сніг продовжує падать вниз,
Чарує міст, чарує мур, мис.
Гнат Михайло – Сніженька
О, сніженька, сніженька моя,
Як ти прекрасна, як ти й біла та,
На щічках, на волоссі в мене,
Холодна, ласкава, пісня вишня.
На мові тану, тану вмісцю,
На серці радість розпалишся,
Сніженька, ти святиня дітям,
Ти – зима вся, ти – святий вмісцю.
Панас Мирний – Зимові вечори
Зимові вечори холодні,
За вікном мороз, за вікном сніг,
Але в хаті тепло й солодні,
І нікому не страшно, вік.
Сидимо близко, гріємось тіло,
Казки розповідаємо дітям вдень,
Про Діда Мороза, про ялинку білу,
про зимову чарівну день.
Липа Юрій – Біла казка
Це казка біла, це казка сніжна,
З морозом, з льдом, то мить дрібна,
Де все живе, де все походе,
Та й казка біла на дітям поводе.
Дітям снується, дітям грає,
Зима-казальниця розповідає,
Про чудо, про диво, про білий килим,
про радість, що дітям болить з святостю їм.
Коцюба Павло – Мороз поет
Мороз поет, мороз художник,
Рисує світ свій, світ студений,
На скле узори, в снігу сніжинки,
На землі килим білосніжний.
Кожна його розмальовка,
То вірш морозу, то розповідка,
То мистецтво, то святиня,
Мороз – художник, мороз – поет святий.
Янівський Ю. – Зимові сни
Задрімав хлопчик на ліжку,
І снить йому – уявиш ж ти:
Летить він в небі біля звіздку,
На санях, в хмарах пруж-пруж.
Зима в сні грає, танцює,
Снігом золотим посипає,
І дитячі сни манють-манять,
Зимові казки розіграють.
Рильський Максим – Святий сніг
Святий сніг падає з небес,
На світ, на грішне все, на вес,
Святий, чистий, біленький килим,
Відмиває світ від гріхів, від грилим.
Дітям святий той сніг питомий,
Вони в ньому граються, вільні, як дома,
Грішне забувають, святість шукають,
У білому снігу святість знаходять.
